«Слава Богу, що минуло», – а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слав’яне. Серце болить, а розказувати треба: нехай бачать сини і внуки, що їхні батьки помилялись, нехай братаються знову із своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря – слав’янська земля. Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей…», – писав Тарас Шевченко 1841 року у «Передмові» до поеми «Гайдамаки», через 73...
