Здається, це Костянтин Паустовський писав про старого ідальго, що тримав у себе мушлю і, притуливши її до вуха, з ностальгією вслухався до «шуму прибою». Щось подібне відчуваю і я, збирач скам’янілостей, коли беру до рук кожний із трьох зображених на фото експонатів своєї колекції. Але до вуха я їх не підношу, бо це не черепашки, а лише скам’янілі їхні ядра, тож шумових ефектів вони не створюють. Зате і перша, і друга, і третя – це спогади, пов’язані з конкретними і цікавими людьми. Адже...