Олег Венглинський

Найвлучніший українець в Кубкові УЄФА

Євроматч «Дніпра» з бельгійським «Брюґґе» запам’ятається не тільки драматичним перебігом подій і такою потрібною для нас перемогою, а й історичним досягненням Олега Венглинського. Вихованець київського «Динамо» і нинішній лідер атак дніпропетровської команди став най-влучнішим українцем у другому за престижністю континентальному турнірі.

Це справді так: Олег-третій, як дещо пафосно величають в Україні Венглинського (на знімку), випередив у табелі про стрілецькі ранги Кубка УЄФА Олега-другого (Протасова), який тривалий час одноосібно, а з осені 1995 року – в дуеті з Іваном Гецьком, очолював український загін футбольних снайперів. Нині в активі Венглинського шість забитих м’ячів у цьому турнірі, причому його швидкострільності може позаздрити й Олег-перший (Блохін): свою «шістку» дніпропетровець «оформив» буквально за рік… Кубок УЄФА насправді дуже складний змагальний цикл, у якому майже не буває прохідних матчів. Не дивно, що вітчизняні команди – ні в союзний, ні в новітній періоди – не досягали в ньому відчутних успіхів. Із 153 зустрічей українці виграли 61, а програли 59, забивши при цьому менше м’ячів, аніж пропустили – відповідно 184 і 195. Не відзначилися стрілецькими звершеннями в Кубкові УЄФА й легендарні «зірки». Наприклад, Олег Блохін у п’ятнадцяти матчах лише двічі брав чужі ворота. Довго вели перед Леонід Буряк і Віталій Старухін, які забили по чотири м’ячі, не гребуючи й виконанням одинадцятиметрових штрафних ударів. Здавалося, проклав рекордний маршрут Віктор Леоненко, та завершив єврокар’єру лише з трьома влучними «пострілами» на особистому рахунку. Тож п’ять м’ячів, що їх провів у «Дніпрі» та «Динамо» (по два – німецькому «Вісмуту» та нідерландському ПСВ, один – угорському МТК) Олег Протасов у другій половині 80-х років минулого століття, стали точкою відліку для прийдешніх поколінь. Іван Гецько, щоправда, започаткував свою стрілецьку серію ще за радянських часів, узявши ворота норвезького «Русенборга» для «Чорноморця», проте позначки «п’ять» досяг у вересні 1999-го, виступаючи за «Карпати». Ні Паляниця з Юрієм Селезньовим, ні Мелащенко, що обнадійливо «засвітився» в полтавській команді за тренерських часів Анатолія Конькова, розвинути успіху не змогли. Зате Венглинський, повівши лік голам Кубка УЄФА в німецькому Гамбургу й зоставивши свої «автографи» у воротах хорватського «Динамо» та «Брюґґе», найпершим з-поміж українців забив шостий м’яч у «нефартовому» турнірі й «освітив» шлях можливим супутникам. У всякому разі, Закарлюка та Рикун і справді сповнені сил і бажання досягти більшого. Зачекаймо.