Можливо, засумнівалася б у тому, що чотирирічна дівчинка, ще не знаючи літер, напам’ять «шпарила» «Катерину» й «Причинну», якби сама не почула «На панщині пшеницю жала» від хлопчика вдвічі молодшого. Мала Леся (нині завідувачка кафедри в одному із вищих навчальних закладів столиці), завбільшки з Дюймовочку, розчулювала всю родину, коли жалібним голоском декламувала, як Катерина топилася. Потім доводилося витирати сльози і Лесюні, і Бабі Другій – крихітка називала так свою прабабусю, котра...