Перервана рибалка– Вставай, онучку, вже сонце зійшло. А риба не любить чекати, – чую крізь сон, як мені на вухо каже дід.Схоплююсь із ліжка, бо боюсь, щоб він не передумав мене взяти з собою. Напівсонний одягаюсь і біжу надвір. Дід вже чекає з вудками. Мені дає відерце для риби. Дід лише встиг упіймати невеликого карасика, як почувся за нашими спинами чийсь крик. Крутим схилом до нас бігла моя мати. Слів не можна було розібрати, але її розпущене волосся, хустка в руках...