Пліч-о-пліч із молодими
«Ми живемо в час, коли прізвища почали домінувати над принципами. Студенти, на відміну від нас, не стали пристосовуватися, а вірять в ідеали. Щоб не втратити свого обличчя, ми приєднуємося до них», – заявив Дмитро Стус під час прес-конференції «Пора долати страх».
Громадянська кампанія «Пора» розпочиналася навесні цього року як інформаційно-просвітницька. Першою помітною акцією «Пори» стало спостереження за виборами в Мукачевому. Уже тоді чимало активістів поплатилися здоров’ям за своє прагнення не допустити фальсифікації. Відтоді, як повідомила один із лідерів кампанії Анастасія Безверха, «порівці» та учасники інших молодіжних рухів – «Чистої України», «Знаю», «Студенської хвилі» – зазнали тиску в різних формах – понад сімсот разів. Анастасія засвідчила про відрахування з університетів, виселення з гуртожитків, чи не щодня юнаків та дівчат б’ють і забирають на допити.
Шляхом обшуків та фабрикування історій із вибухівками «Пору» намагаються представити терористичною організацією. Попри це щодня активістами руху стають сотні людей із різних регіонів. Ходять чутки, що у зв’язку з мітингом, який «Пора» планує проводити з 9.00 1 листопада під стінами Центрвиборчкому, частина правоохоронців відмовляється виконувати протиправні накази. Анастасія Безверха повідомила, що «порівці» даруватимуть кожному такому міліціонерові свої бандани і значки, пропонуючи дружбу.
Нещодавно заяву про підтримку «Пори» написали українські шістдесятники – «в’язні сумління» Євген Сверстюк, Надія Світлична, Василь Овсієнко, Ігор та Ірина Калинці та багато інших. Із такою ж ініціативою виступили і члени Асоціації українських письменників. «Усі ці роки постійно були спроби продати Україну. Досить пригадати хоча б заяви провладного кандидата про надання російській мові статусу другої державної і про подвійне громадянство, – заявив Юрій Покальчук. – Щодо молоді, то певний час, здавалося, ніби вона зовсім пасивна і, крім нічних клубів, нічим не цікавиться. Тепер вона виявила свою потужну енергетику. Тож завдання кожного інтелектуала – підтримати молодих людей у боротьбі за наші права».
Своїм становленням як одного з найхаризматичніших молодіжних рухів «Пора», на думку письменників, завдячує, хоч як дивно, силовим структурам. Адже це вони створили міф про агресивних революціонерів у жовтих футболках. Відомий видавець Дмитро Капранов запевнив, що не вірить у здатність «порівців» вдатися до насильницьких дій, а надто через те, що фізичний тиск чиниться на самих активістів кампанії. Крім того, продюсер агенції «Зелений пес» назвав історію з обшуками і нібито знайденою в офісах «Пори» вибухівкою «банальним і нецікавим винаходом російських політтехнологів», які намагаються перенести власні стереотипи на український ґрунт. Дмитро Капранов зазначив, що ніколи не надрукував би такого сценарію: «Це розраховано на істеричне сприйняття дійсності середньостатистичного росіянина. Ставка робилася на те, що, може, і українці злякаються. Та й образи неправильно підібрані: студент-революціонер завжди був позитивним персонажем, а вгодований дядько з погонами ще від часів царської охранки викликає неприємні емоції. Тож можу сказати, що і автори, й виконавці того сценарію – нездари».
Письменники не раз повторювали, що акції «Пори» можуть стати другою «революцією на граніті» і наголошували, що спроби задушити молодь ніколи не будуть успішними, оскільки власного майбутнього не вб’єш. Актриса Галина Стефанова висловила застереження, що коли ці юнаки та дівчата звикнуть до «биття облич і ламання хребтів», то передусім вони це пригадають «учителям». А ті вже на той час будуть старими і немічними.
Митці запевнили, що виходитимуть разом із молоддю на мирні акції. «Якщо битимуть, то нехай краще ті обличчя, які можна впізнати, – резюмував Дмитро Стус. – Якщо ці люди терористи, то прошу і мене вважати терористом».