Те, що маємо, не цінуємо, а коли втрачаємо – плачемо. І ті гіркі сльози – від нашої байдужості, безгосподарності, недалекоглядності, бо звикли жити одним днем і не вельми переймаємося, що залишимо у спадок прийдешнім поколінням. Взяти хоча б такий природний ресурс, як вода. О, такого добра у нас доволі, Бог не обділив Україну водними ресурсами: вистачало її нашим предкам, ми не скаржимося на її нестачу і сподіваємося, що й онуки та правнуки не перейматимуться її відсутністю. Може, й справді, від...