Свобода слова і релігійні почуття
На початку тижня в Європейському Союзі відновилися дебати щодо конфлікту між релігією та свободою самовияву.
Нещодавно у Франції та Німеччині сталися інциденти, які викликали війну заяв поміж правозахисниками та релігійними консерваторами. Зокрема, у Франції викладач філософії Робер Редекер нині змушений переховуватися через погрози вбивства на його адресу. Це сталося по тому, як він написав критичний коментар щодо ісламу, назвавши його «релігією насильства». Французькі інтелектуали вже порівнюють цей випадок з тим, що стався з британським письменником Салмоном Рушді 15 років тому, коли духовні лідери Ірану оголосили йому фатву. Проте, на відміну від історії з Рушді, наступного дня після публікації головний редактор видання, у якому надруковано тези Редекера, виступив із вибаченням на телебаченні.
Тим часом берлінський оперний театр скасував постановку опери Моцарта «Ідоменей» через побоювання щодо безпеки. Річ у тім, що режисер Ганс Ноєнфельс вставив до опери сцену, де герой – цар Криту Ідоменей – одну за одною витягає з окривавленого мішка відрубані голови грецького бога Посейдона, Ісуса Христа, Будди та пророка Магомета. Цим митець хотів донести свою ідею про те, що будь-яка релігія несе шкоду. Але директор театру Кірстен Гармс заявила, що не може ризикувати з таким вибухонебезпечним спектаклем.
Німецькі політики, серед яких і прем’єр-міністр Ангела Меркель, уже встигли розкритикувати директора опери. На думку канцлера, скасування вистави – це помилка, адже самоцензура не може зупинити поширення насильства.
Багато митців у Європі занепокоєні обмеженням свободи самовияву. Так, англійська письменниця, заступник директора англійської секції ПЕН-клубу Ліса Апіньянезі вважає, що нині точиться боротьба за те, щоб зберегти ідентичність Європи як континенту ліберальної демократії, де гарантовано свободу слова.
Якщо обмежити свободу слова, яке може образити якусь релігію або взагалі кого-небудь, каже вона, то «ви врешті-решт прийдете до того, що не матимете права говорити і про політичні, і про соціальні проблеми».
На думку Апіньянезі, треба бачити різницю між проблемами релігії та раси. Образа когось через належність до якоїсь раси має рішуче переслідуватися, бо люди не вибирають своєї раси. Віровизнання – то інша річ. Це вже справа вибору, так само, як смак у мистецтві, філософії, політиці. Тому це має залишатися предметом дискусії, навіть якщо хтось і може образитися.