Петро – єдиний синок у батьків: викоханий, обцілований, завжди ситий, по-модному одягнений та взутий – одне слово, пестунчик. І хоч ріс у селі, до роботи домашньої не вельми беручким був. Та й не дуже-то його до неї привчали: інколи череду пас. Біля корів вельми не перетрудишся, це радше відпочинок, ніж робота, особливо, коли гарна погода і прихопив з собою цікаву книжку. Луг великий – до городів худобу близько не підпускали, тож завертати Рябу чи Руду часто не доводиться. Таке заняття Петро...