ПрощанняТак, час прощання невідворотно наближався. Поетові треба було лаштуватися в далеку путь. Навколо все буяло і цвіло, Рука-Острів манив і вабив. Здавалося, що тепер він, лежачи в морі долонею вниз, раптом перевернувся, і великі пальці-миси з гострими краями-скелями почали підніматися й чіпляти Поета, ніби не бажаючи відпускати. Йому було боляче й тужливо, оскільки і Острів не хотів полишати, і чимдуж додому поривався.«От би перенести сюди частинку моєї батьківщини! – думав він. – Тоді б не...
