У списках не значаться...
Завдяки пошуковцям встановлені нові імена оборонців КиєваРідні й близькі загиблих воїнів, які так довго шукали по світу могили пращурів й з кожним роком усе більше втрачали віру в те, що колись таки їх знайдуть, вперше дізналися, де саме війна забрала життя їхніх батьків і дідусів. Зі сльозами на очах ступили вони на землю Переяславщини, в якій спочили ті, хто 66 років вважалися зниклими безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни. Такого запеклого бою Переяславщина ще не бачила.... Не здається недугам і рокам
Проводжаючи до лав Червоної Армії 1940 року молодого слюсаря Івана Сіренка його товариші по бригаді на заводі «Червоний екскаватор», бажали швидше повернутися до рідного Києва і свого робочого місця. Бо хіба могли вони знати, що не встигне молодий солдат освоїти ази військової служби, як доведеться йому зустрітися віч на віч не з уявним, а зі справжнім смертельним ворогом.Уже в першому своєму бою під селом Зехновим у Литві червоноармієць Сіренко не розгубився і виявив не лише мужність, а й...Строчить – та не кулемет
Як виживали діти і жінкиЗатуляли корову від ранКорови не розгулюють по Києву – як у Делі. Вони ігнорують транспорт на сільських дорогах, повертаючись із пасовиська. І ведуть за собою з минулого череду історій, які й не снилися священній індуській худобі. Одну з таких бувальщин береже багатодітна київська сім’я Олени й Анатолія Вівчарюків. Бабцю Анатолія, із села Хомутця на Житомирщині, та її корову звали однаково. «Лягай, Машенько», – кричали хором своїй годувальниці господиня й...