7 травня 2005 року, субота №82 (17493) останнiй номер RSS
Головна КИЇВ УКРАЇНА ПЕРЕМОГА ЗООСВІТ МУЗОН СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 ПЕРЕМОГА
07.05.2005
Без свідків


Пашіло небо. Пашіла земля. У липні 1942-го, здавалося, найспекотніша пустеля перемістилася у Сальські степи. Від спраги можна було збожеволіти.Німцям питну воду підвозили цистернами. У нас не вистачало автомашин навіть для підвезення боєприпасів. Од спраги в першій роті померли двоє, а в другій – троє бійців.Єдиним рятівником було степове джерело на «нічийній» смузі. Вночі до нього підповзали і мої однополчани, і фашисти. За неписаною угодою тут не пролунало жодного пострілу.Спокійної зоряної...
детальнiше
«Шоколадний» солдат


Цю історію розповів мені Герой Радянського Союзу гвардії генерал-лейтенант у відставці Кузьма Євдокимович Гребенник, який у роки війни командував дивізією.Йшов 1944 рік.  Радянські війська визволяли міста і села від фашистів. Разом із тисячами бійців у лавах визволителів був солдат-полтавчанин Іван Світненко – немолодий, чорноволосий, з густими колючими вусами, що пропахли махоркою. На Світненковому чолі пролягли глибокі зморшки.Жив Іван у селі, у невеличкій хатинці, працював трактористом у...
детальнiше
Вони не писали: «Вважайте комуністом»
Із табору – на фронт

Коли полковник у відставці Володимир Григорович Михайлов читає про фронтовиків, про їхні подвиги, по-доброму заздрить тим, про кого пишуть. Нагородами під час війни і його не обділили – лише орденів дев’ять. А от діткам розповідати про фронтові будні не відважується, бо командував офіцер штрафним підрозділом.…У серпні 42-го досвідченого фронтовика капітана Михайлова викликав бригадний комісар. Здалека не заходив, про нове призначення сказав одразу: – Військова рада 64-ї армії прийняла рішення...
детальнiше
Трикутні батькові листи


Як цінну сімейну реліквію зберігаю фронтові листи батька, вітальні листівки, які з далеких країв надсилав він, зокрема і з нагоди Великодня. Ті сентементальні сюжетики зарубіжних листівок ми, діти, що пережили жахи київської окупації, сприймали як картинки якогось райського життя.Німці, розквартирувавшись у нашому будинку, можна сказати, виселили нас із Куренівки. Ми що могли, закопали до кращих часів, інший домашній скарб завантажили на підводу і виїхали до родичів у село. Тільки-но Київ...
детальнiше
Розстріляне кохання не вмирає
На побачення крадькома від командира

У війни страшне обличчя – грізне, суворе, безжалісне, жорстоке… Цей синонімічний ряд можна продовжувати, але попри все на такому чорному і непривабливому тлі розквітали найпрекрасніші, дивовижні людські почуття – віра, надія, любов. І ніякі бомби, снаряди, кулі не могли вбити те, що палахкотіло в людському серці. Навіть розстріляне кохання оживало й бентежило душу аж до сивини. Лариса Адамівна Макаренко згадує такі миттєвості своєї юності з трепетом, болем, ніжністю.Гірко заплакала мама, бо...
детальнiше



Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.