Спочатку вони зітхнули з полегшенням, бо ж тепер ніхто не знущатиметься над ними. Ані катувань, ані принижень вже не терпітимуть. Сталося те, у що не вірилось: був, зник і вже не повернеться. Здавалося, доля таки зглянулась. Вірилося і не вірилося, що нарешті вільні, бо ж випито гіркого занадто. Можна, здається, жити й радіти. Однак за мир і спокій у домі довелося платити ціною життя та свободи…– Важко сказати, що для Валентини було б краще: терпіти знущання Миколи, але жити із сином, чи...
