Як справи - Київ

Не втратити себе

У вагоні вранішньої електрички було не вельми велелюдно: о такій порі мало хто поспішає подалі від столичної метушні. До того ж була середа, а посеред тижня мандрують переважно пенсіонери. Моїми сусідами-попутницями виявилися дві інтелігентні жінки і сивий чоловік. Поки електропоїзд набирав розгін і за вікном ще миготіли знайомі київські краєвиди, ми сиділи мовчки. Та лиш минули станцію «Жуляни», як у вагоні пожвавішали усі, бо до нього один поперед іншого почали заходити з повними торбинками...

«Усі радянські люди…»

Коли весною 1985 року ЦК КПРС ухвалив постанову про заходи, спрямовані на боротьбу із пияцтвом, а слідом з’явився відповідний Указ Президії Верховної ради СРСР, особисто я упродовж кількох тижнів якихось змін не відчув. А через місяць поїхав у відпустку (служив тоді у Забайкаллі) до тещі в Миколаїв. Тут, як і раніше, гнали самогон, а у продовольчих магазинах ще можна було купити і горілку, і вино. Втім обмеження вже відчувалися – спеціалізовані відділи відкривали пізніше, а закривали...