Усього цього, писаного до Олександри Аплаксіної, ви, звісно, не знайдете у семитомнику. Ірина Михайлівна Коцюбинська, впорядковуючи його, ревно простежила, аби жодна згадка про кохання не потрапила до друку. З купюрами вийшли ці листи і 1938 року, аби не кинути тінь на світлий образ «близького до більшовиків» письменника (але й без цього вміщені Іллею Стебуном у «Радянському літературознавстві», а потім – окремим виданням передані самою Аплаксіною листи, зчинили тоді в Україні справжнісінький...
