Весняний «сезон полювання» розпочався

«А в Україні знову призов», – так і хочеться перефразувати рядок відомої пісні. Недавно в будинку культури «Росток» відбулися перші цього року урочисті проводи призовників Солом’янського району до лав Збройних сил України. Щоправда, до підрозділів військ вони вирушать ще за кілька днів. Тому є час переварити настанови керівництва району і батьків, підстригти свої стильні шевелюри, влаштувати гучні вечірки для друзів та відключити на півтора року мобільні телефони, які навряд чи дозволять узяти із собою.

Урочистості проходили у звичному стилі: виступи з трибуни військового комісара, представників адміністрації району, ветеранів, вручення подарунків від народного депутата України Василя Горбаля та святковий концерт, підготовлений колективом БК «Росток».

За словами Геннадія Васильчука, військового комісара району, лави українського війська цього року поповнять 35810 юнаків, з них 79 представлятимуть Солом’янський район. Геннадій Михайлович розповів хлопцям, що їх чекає, означив права та обов’язки, терміни служби, відпустки, заохочення, право на бронювання місця у навчальних закладах та на роботі.
Спілкуючись із юнаками, я почув різні думки щодо служби у війську. Приміром, Ігор Лазовий вважає себе майбутнім захисником Вітчизни, запевняє, що гідно виконуватиме свій обов’язок перед Батьківщиною і результатом цього стануть позитивні відгуки командування. Сказав, що знає чимало хлопців, які відкупилися від строкової служби, але вважає їхні вчинки марними. Адже нині при працевлаштуванні досвід служби в армії має велике значення. Такої думки й Віталій Петруньок. Він теж хоче потрапити до Збройних сил і також чув про випадки уникнення служби, але до таких однолітків йому байдуже.
З уваги на почуте й досвіду інших зустрічей доходиш висновку, що число прихильників призову відчутно зросло. Але при всьому довелося почути й інші думки. На кшталт: якщо є можливість відкупитися від «призовного рабства», чому б не скористатися. «Тікати немає сенсу, – сказав один десятикласник, який вирішив не називатися, – бути розшукуваним ніхто не бажає. Невгамовні правозахисники все одно не відчепляться». До речі, так гадає багато хто.

Хлопці розповіли, що не раз зустрічали об’яви, де значиться коротко і зрозуміло – «Звільнимо від призову». Але жоден не випробував долі звернутися за тим телефоном, бо уявили космічні ціни за цю послугу. А довідка з вигаданою болячкою не завжди пройде. Школярі були одностайними в тому, що нині до армії забирають навіть тих, хто має гіпотрофію, наслідки родових і черепно-мозкових травм, патології кістково-суглобної системи, підвищений тиск тощо.

Щодо причин ухиляння від військової служби, думки молоді і представників старшого покоління здебільшого однакові. На їх погляд, чимало зараз не хочуть служити в армії через «дідівщину», суворий армійський режим, важкі побутові умови і погане харчування. Дехто не хоче відриватися від домівки, друзів і близьких, жіночого товариства. Не бажають втрачати двох років для навчання, можливості професійного зростання. Також причинами «ухильництва» є зниження або відсутність патріотичних почуттів та поширення в суспільстві пацифістських настроїв.

…Батьки ж призовників були небагатослівними. Як сказала Марія Шульгевич: «Це ваш обов’язок, діти. Тримайтеся один одного і щасливої дороги!».