Один, другий чи третій спосіб?

Конституційна реформа не пройшла. Що буде далі? Представники різних парламентських угруповань коментують події минулого четверга і прогнозують наступний розвиток подій по-своєму.

Страсної п’ятниці парламентарії були досить емоційними. Представники «Нашої України» і БЮТ не приховували радості, а члени більшості й ліві – роздратування. Комуніст Петро Цибенко (у відповідь на ейфорійний виступ Юлії Тимошенко, яка запропонувала лівим повертатися до опозиції, а провладним фракціям «переорієнтуватись на здорові сили») назвав частину правої опозиції «огризком тієї сили, лідера якої судять у США». Він сказав, що «суд над Лазаренком є також судом і над тими, хто нині святкує перемогу». Інший «ленінець» навіть пошкодував, що парламент не підтримав подання Генпрокуратури на позбавлення Тимошенко депутатської недоторканності. Лідерка БЮТ заявила, що цього не боїться, інакше, мовляв, не боролася б так активно з режимом.

Одне слово – емоцій вистачає. Лише головний діяч конституційної реформи, координатор більшості Степан Гавриш, який напередодні дуже активно позував перед телекамерами, наступного дня не прийшов у парламент і не з’явився перед журналістами. А востаннє, здається, його бачили на «Інтері» через годину «після провалу». У прямому телеефірі він обіцяв щось на кшталт реваншу. Натомість представник Президента в парламенті Олександр Задорожній хоч і був у п’ятницю роздратованим (спершу йому не сподобалося запитання Бі-Бі-Сі, а потім узагалі відмовився давати інтерв’ю 5-му телеканалу), але менш категоричним. Він заявив: «Наслідки цієї ситуації аналізують, поки що скоординованої позиції немає, рішення приймуть і 20 квітня представлять узгоджувальній раді. Треба зважити політичні і юридичні підстави, які завжди можна тлумачити в один, другий чи третій спосіб. Тому й перебільшувати формальне значення цього голосування не варто. Якщо конституційна комісія наполягатиме на переголосуванні, то треба прислухатися. Хоча це досить важко з емоційного погляду. Тож треба зважити на політичні наслідки цієї ситуації, передусім – якою буде реакція іншої частини зали».

Ігор Шурма з СДПУ(о) розповідав журналістам, що, мовляв, парламентарії «не дослухалися, не розібралися, бо були втомлені після емоційного дня». «Нашоукраїнець» Микола Катеринчук спростував такі виправдання. Бо номер законопроекту перед голосуванням висвітлився на табло системи «Рада» і на депутатських моніторах. Іншого ж законопроекту ВР того дня не розглядала. Більше того – у «роздруківках» результатів голосування стоїть номер 4105. Тому Катеринчук вважає, що на цьому законопроекті «треба ставити крапку», принаймні на рік, як це передбачено 158 статтею Конституції. «Навіть якщо більшість десять чи тридцять разів ставитиме його на голосування і досягне якогось результату, це буде незаконно», – каже депутат. На думку Катеринчука, після провалу законопроекту 4105 справжній процес конституційних змін лише починається. «Ми пропонуватимемо своє бачення конституційних змін, повертатимемося до нашої спільної роботи із Соцпартією. Нова політреформа відрізнятиметься не тільки за змістом, а й за способом ухвалення», – каже Катеринчук. Утім, навіть той законопроект, який підтримує «Наша Україна», переконаний парламентарій, нереально ухвалити до президентських виборів.
Іван Плющ так прокоментував майбутнє реформи: «Нинішній парламент, після того, як сформували більшість, діє не за Конституцією, не за законами, не за регламентом, тому чекати від нього можна будь-чого. Гадаю, Леонід Данилович повинен остудити тих, хто просить переголосування».

Олег Зарубинський з НДП хоч і голосував «за», вважає, що підстав для переголосування немає: «Я переконаний, що депутати добре знали, за що голосують – за законопроект 4105 з поправкою Мороза у перехідних положеннях щодо терміну набуття чинності цих змін (тобто після виборів президента). Без цієї поправки законопроект не набрав би й тієї кількості голосів. Я, наприклад, на засіданні фракції НДП заявив, що не можу голосувати за те, щоб зміни набували чинності через чотири місяці, тобто 8 серпня. Бо не зрозуміло було, що то за тримісячні «смутні часи» до виборів президента пропонувалися. Адже за ці три місяці можна було б багато чого зробити не на користь України. Зміну системи влади перед виборами могли б використати для створення конфліктогенних опорних точок, ешелонованої атаки на новообраного президента тощо».

Віктор Мусіяка з «Регіонів України» не голосував за таку конституційну реформу, вважаючи її «абсолютно неприйнятною, без державницького підходу». На його думку, з тих, хто голосував, «не всі хотіли цих змін, а кожен щось бажав мати для себе – імперативного мандата, виборчих законів, інші дивіденди».

Єдиний комуніст, котрий ще перед голосуванням заявив про своє негативне ставлення до реформи, – Борис Олійник. Після голосування він сказав, що «не боїться втратити депутатський мандат у майбутньому». «Для мене головне – щоб Україна залишилася», – наголосив комуніст. Його партійний вождь Петро Симоненко, як і голова СПУ Олександр Мороз, переконані, що внесення змін до Конституції можливе ще до виборів президента. Мовляв, варто повернутися до інших законопроектів, які мають висновок Конституційного суду. Проте й Мороз вважає, що депутати голосували за законопроект 4105, а не лише за поправку СПУ. «Крім соціалістів, проголосували ще 274 депутати, тож усі все розуміли», – каже Мороз. – Не голосували ті, хто не був на сесійному засіданні, а це проблема керівників відповідних фракцій. Ми ж проголосували, як і домовлялися». Однак, Олександре Олександровичу, не голосував і «ваш» один депутат – соціаліст Карнаух.

…Президент України поки що мовчить. А Віктор Янукович вже висловив свою думку: «Гору взяли не державні, а вузькопартійні інтереси, амбіції та образи окремих політиків». Прем’єр, схоже, незадоволений, але таки, як бачимо, визнає голосування як доконаний факт.