Світлин – кілька, кохання – одне

Будь-яка фотовиставка Ігоря Карпенка рецензується словом «світлини». Це слово тепер, коли копійчана (загальнодоступна)  фотоапаратура нівелювала таїну прояву фотоплівки власноруч і глянцювання відбитку на оргсклі холодним методом, якнайліпше уособлює різницю між усезагальним «мистецтвом» (клац-клац, «чі-і-з», пластмасові коліщатка  мильниць) і творчістю фотомайстра.

Технічний прогрес часто забур’янює мистецтво. А картатість кольорів нівелює монохромність думки. Ідея і мета підмінюються технічними можливостями плівки й комп’ютерних технологій. Нас намагаються вразити фокусами технічного прогресу, а не суголоссям наших емоцій відносно внутрішнього світу художника. Знаєте, як любов і кохання. Це – не клубок, а дві планиди. Так і в роботах Ігоря Карпенка відчувається  різниця між словом «світлина» і словом «фотографія».

Із усієї виставки «Волосся – ваша прикраса» «світлинами» можна назвати кілька робіт Ігоря Карпенка, а словом «кохання» іменувати тільки одне фото. Я б його назвав «Водоспадом». Кажу назвав би, бо всі роботи були безіменними. Додумуй сам. А там, що примариться чи нафантазується. Але не цей «прокол» фотовиставки «Волосся – ваша прикраса» визначає  провальність рекламної кампанії виробника шампуню. Будь-яке фото Ігоря Карпенка (крім світлини «Водоспад») – добросовісна робота для приміщень перукарень, салонів  хімічної завивки, але аж ніяк для  участі  у творчих конкурсах на таїну «світлини». Немає древа, стовбура, гілля, які коронуються буйнолистям і духмяністю цвіту. Жіноча зачіска – ніщо  без ніг, рук та інших принад спокусниці Адама. Відсутність цієї теми формалізувала фотороботи Ігоря Карпенка  до примітивної реклами шампуню. Бо безвідносно вони є тільки фотознімками, а не світлинами.  Фіговий лист не накладеш на рекламу, коли ідея художника  випинається довбнею, а не в’їжджає троянським  конем у підсвідомість. Трою смаків фотовиставка «Волосся – ваша прикраса» не полонила.

Сергій ЗАКУЛІСНИЙ