Того суботнього дня гіпотоніки потерпали від передчуття дощу. В’ялість і байдужість до будь-яких принад життя вказували на єдиний шлях – до дивана. До цієї когорти змучених примхами природи втрапила цього разу і я. Ні, треба таки повертати до нормального тонусу в’ялий стан душі й тіла. Зателефонувала знайомим, котрі, пригадую, також час від часу потерпають через низький тиск, – хай щось порадять. Олена вже почувалася бадьоро після випитої чашки меленої кави. Світлана, занурившись у ванну з...
