22 березня 2007 року, четвер №48 (17950) останнiй номер RSS
Головна ОСОБИСТІ ФІНАНСИ СПОРТ ЗДОРОВ’Я КУЛЬТУРА МІСТО

 ОСОБИСТІ ФІНАНСИ
22.03.2007

«Кидок інклюдєд»


«Вечірка» дослідила класичні методи ошукування вкладників

12 гривень
за втрачений вклад
Учора заступник міністра фінансів України Андрій Кравець під час інтернет-конференції намагався переконати ошуканих вкладників державних банків у тому, що рано чи пізно держава компенсує їхні втрати.
В Україні майже в кожній родині, хтось втратив заощадження після розвалу СРСР. Згідно з Законом про держбюджет на 2007 рік затверджено видатки по поступовій компенсації громадянам у розмірі 650 млн. грн. Тож проста арифметика дозволяє підрахувати, що на пересічного громадянина України на нинішній рік прийдеться понад 12 грн. компенсації.
Кожного року виплата регулюється урядом у ручному режимі. Адже порядок та розмір компенсації по вкладах в установах Ощадбанку і колишнього Укрдержстраху не врегульовано чинним законодавством. Андрій Кравець підкреслив, що оскільки обсяг зобов’язань держави щодо повернення знецінених грошових заощаджень і страхових внесків надто великий, а фінансові ресурси держави обмежені, повернення громадянам належних їм коштів може здійснюватися лише поетапно, «в межах фінансової спроможності держави». Як відзначив Андрій Кравець, питання повернення цих вкладів «знаходяться під постійним контролем державних органів влади, однак його вирішення потребує певного часу».
Нагадаємо, що компенсації підлягають грошові заощадження громадян України, вкладені в установи Ощадбанку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992–1994 років і які знаходилися на рахунках Ощадбанку України не менш ніж один повний календарний рік в період 1992–1995 рр. Загальна сума цих вкладів становила приблизно 130 млрд. карбованців.

Трюк із нульовим відсотком
На прикладі того, як держава захищає права вкладників і споживачів фінпослуг «своїх» державних установ, можна зробити висновки, як вона буде турбуватися про права вкладників чужих, недержавних установ. Із прикрістю доводиться констатувати, що система захисту прав рядових вкладників, дрібних інвесторів, пайовиків і боржників комерційних банків та кредитних спілок в Україні не те що працює погано – вона взагалі не працює. Таким чином виходить, що споживачі фінпослуг в Україні бувають двох категорій. Перша – це ті, яких уже «кинули», і вони марно намагаються одержати назад хоч якісь гроші. А друга – кого ще збираються «кинути». Але вже у цивілізованіший спосіб. Наприклад, за допомогою рекламних трюків. В оголошеннях вказуються надвисокі відсотки за депозитами та внесками і наднизькі, а то й нульові – за кредитами, які не мають нічого спільного з реальними платежами. Типова ситуація – це кредитування «під нульовий відсоток» при купівлі побутової техніки чи мобільних телефонів. Людину спокушають дешевизною послуг і, лише підписуючи договір, вона зауважує маленький пунктик: виявляється банк бере 2-2,5% комісійних за послуги. Як правило, щомісяця. Наприклад, один банк сьогодні проводить акцію з купівлі мобілок у салоні «Євросєть» під 0,00% річних із 2,5% щомісячної комісії.
Ці 2-2,5% узагалі досить привабливі порівняно з відсотками за чесним банківським кредитом, який не буває нижчим за 15% річних для фізичних осіб. Тому недосвідчений споживач звичайно без питань підписує угоду з такою «незначною», на його погляд, комісією. Однак нескладно підрахувати і переконатися в тому, що кредитування під нуль відсотків річних із двома відсотками щомісячної комісії врешті-решт перетвориться на 24% річних, а 2,5 % комісії – у 30% річних. А це вже лихварський відсоток, і якщо додати до цього відсоток на страховку та інші «безневинні» збори, то виявиться, що у користувача послугою набігає 40-50% річних, а то й більше. На довершення покупець найчастіше одержує застарілу техніку або мобільний телефон, що й так через місяць подешевшає, і його без усяких кредитів можна буде придбати на розпродажі.
Цілковите свавілля й у сфері інвестування житлового будівництва. Тут споживач цілком залежить від доброї волі організації, що збирає внески і займається фінансуванням будівництва. Як зауважив у розмові з кореспондентом «Вечірки» директор Департаменту нагляду за Кредитними установами Держфінпослуг Андрій Оленчик, підписуючи багатосторінкову угоду, набрану дрібним шрифтом, мало який рядовий споживач може похвалитися професійними юридичними знаннями, щоб помітити підводні камені, які роблять його практично безправним, а організації, якій він довіряє кошти, дають можливість не виконувати свої зобов’язання.
До того ж, найчастіше на інвестора накладають штрафи за найменше прострочення з черговим внеском, протилежна ж сторона навпаки може змушувати місяцями, а то й роками чекати на вже оплачені людьми квартири і не нести за це жодної відповідальності. Оскільки в угоді, як з’ясовується пізніше, така відповідальність не передбачена.

Клуби ризику
Серед нових популярних фінансових послуг населенню деякими фірмами активно рекламується гра на ринку Forex. Людину спокушають легким заробітком, а також можливістю відчувати себе таким собі «Джорджем Соросом з Оболоні»: маючи не великий власний стартовий капітал заробляти на коливанні курсів валют величезні гроші.
Як сказав відомий в Україні фінансист Ерік Найман, гравці на ринку Forex поділяються на дві категорії: нерозумні, це ті, хто втрачає половину свого майна і запинається, і божевільні – це ті, хто втрачає все. Розумні люди взагалі в такі ігри не грають.
Практично всі брокерські контори, які пропонують «погратися» на ринку Forex здійснюють це на напівлегальних підставах, обходячи українське законодавство. І якщо ви втратили гроші, граючи на валютних коливаннях, то звертатися за допомогою до держави немає сенсу. Бо ви ж самі її обдурювали, за допомогою брокерських контор, виводячи капітал із держави.
Таким чином ті, хто грається на валютних курсах зовсім беззахисні. Адже виграш чи програш залежить від того, яким у цю секунду було котирування тієї чи іншої валюти. Водночас усі дані про такі котирування контролює саме брокерська контора. Тож, насправді, гравець на курсах може вступати в змагання не «зі світовим валютним ринком», а з брокерською структурою. А оскільки реєстру котирувань світових валют ніхто не веде, жодна державна чи недержавна структура не зможе довести, чи ошукали цього клієнта.
Утім, серед нових фінансових послуг є і такі, де вірогідність бути ошуканим поки що порівняно низька. Це, насамперед, фондові магазини, які пропонують акції пайових інвестиційних фондів та інших подібних структур. Річ у тім, що пайові інвестиційні фонди з’явилися на нашому ринку недавно і операторам, які їх організували для залучання коштів населення, немає сенсу псувати репутації цих відносно нових інститутів. Принаймні, поки що. Тому в найближчий рік-два навряд чи вірогідні порушення прав вкладників фондами спільного інвестування.
Рекомендації
споживачам
Не кидайтеся на закличну рекламу. Поки найнадійнішим місцем, де найменше можна переживати за свої вклади, є банки-учасники фонду гарантування вкладів. Причому слід пам’ятати, якщо в пресі промайнула інформація про те, що такий-то банк став тільки  «тимчасовим учасником ФГВУ», це означає – банку заборонили приймати вклади у фізосіб. Тобто, у нього фінансові труднощі.
Підозрілим є поява якихось нових видів послуг. Тому, якщо в рекламі зазначається: «вперше в Україні й лише у нас» – дуже велика ймовірність потенційного «кидка». Якщо ви маєте власну квартиру, не поспішайте її «заставляти», щоб узяти кредит на найвигідніших умовах. Пам’ятайте, фінансова установа робитиме все, аби ви не виконали всіх зобов’язань перед нею, бо київська квартира – дуже цінний приз. Якщо ви все ж таки вирішили брати кредит під заставу житла, якомога уважніше вивчіть усі документи, які підписуватимете. Краще разом із професійним юристом. У випадку найменших підозр щодо «додаткових пунктів» – відмовляйтеся від кредиту одразу і негайно.

Володимир Цхведіані




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.