Ознака бідності?

Минуло вже понад три десятиліття з того часу, як останній малогабаритний перевізник покинув вулиці ЄС-івських столиць. Адже «маршрутка» – це не лише ознака бідності, а й неспроможності міської влади забезпечити гідне транспортування кожного європейця. Таку думку висловила ще 1982 року берлінська влада, яка зробила усе можливе, щоб за графіком руху автобусів  можна було звіряти годинники.

Однак після останнього приєднання до ЄС країн  колишнього соцтабору поняття «маршрутка» знову повернулося до європейського лексикону. Щоправда, обслуговують вони лише приміські маршрути. Зокрема, у сусідній Польщі з приміського варшавського автовокзалу можна легко дістатися міста будь-якого сусіднього воєводства. А з  Кракова, за 8 злотих (14 гривень) можна потрапити до «Освенцима». За таку ж відстань дорогами Київщини, наприклад, до Білої Церкви, перевізники правлять 15 гривень.

Не покинуть маршрутки європейських просторів і наступного року з приєднанням Румунії та Болгарії. Адже головним перевізником на чорноморському  узбережжі є саме ці приватні транспорті засоби.

І ще кілька слів про німецький автобус. Якщо пасажир забажає вийти з автобуса навпроти свого будинку – будь ласка, йому не доведеться через увесь салон благати водія зробити зупинку – над кожним місцем є кнопка, натиснувши яку, пасажир надсилає водієві сигнал зупинитися. Так у Європі.