На невеличкому столику біля свого ліжка вона поставила ікону Божої Матері й час від часу поглядала на неї. Дивилася з надією. Про себе читала молитви. І хоча знала, що шансів обмаль, все одно вірила. Немов підстрелена птаха чіплялася за кожну соломинку. Прагнула жити не для себе. Заради малих дітей, яких ніхто, окрім неї, не захистить. Тож намагалася вкотре випробувати долю. Наступного ранку її забрали до операційної. І лише Діва Марія так само милосердно дивилася туди, де вона вчора лежала…«І...
