А я б пішов у екс-депутати!
Про наступні парламентські вибори думають майже всі народні депутати Верховної Ради нинішнього скликання: 385 парламентаріїв та 78 тих, кого впродовж року Президент України покликав з ВР у виконавчу владу, знову зареєстровано кандидатами у законотворці. Проте дехто вже замислився над своїм життям-буттям після виборів, якщо не потрапить у парламент.
Півтора мільйона гривень щорічно держбюджет виділяє на матеріальну допомогу колишнім нардепам, які не змогли працевлаштуватися і перебувають у резерві кадрів Головного управління державної служби України (торік таких налічувалося 70 осіб). Ви думали, що фах, високу кваліфікацію можна здобути лише у престижних вузах? Не тільки. З Верховної Ради теж виходять держслужбовці найвищого рангу, яким закон передбачає першочергове працевлаштування на відповідальних посадах державної влади. Дарма, що нині, скажімо, до парламенту балотуються понад 700 кандидатів без вищої освіти, майже сотня студентів, ледь не півтисячі безробітних… Однак автори одного законопроекту (про нього нижче) вважають, що всі екс-депутати «мають потужний інтелектуальний потенціал, неоціненний досвід законотворчої, організаційної та політичної діяльності (в останньому не сумніваються. – О.П.), високий фаховий рівень і кваліфікацію».
Питання в іншому: чому ж майже сотні екс-парламентаріям ДУСя й досі не може знайти належної державної служби? А за їхнє безробіття держава виплачує «матеріальну допомогу у розмірі заробітної плати з урахуванням усіх доплат та надбавок, які отримують депутати діючого скликання». І так цілий рік, а в «разі навчання чи перекваліфікації» – два. Далі безробітний колишній народний слуга стає біднішим наполовину: «у разі неможливості працевлаштування після зазначеного строку, за ним зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50 відсотків заробітної плати з урахуванням усіх доплат та надбавок, які отримують народні депутати діючого скликання, до досягненням ним пенсійного віку».
Вісім тисяч громадян України нині хочуть стати парламентаріями. А я б погодився й на статус екс-депутата. Адже незабаром у останніх може з’явитися ще один привілей. П’ятеро нинішніх законотворців (що цікаво – з чотирьох фракцій) зареєстрували у ВР згадуваний законопроект змін до Закону «Про статус народного депутата України». Автори цих змін пропонують, щоб «колишні народні депутати, які після свого працевлаштування втратили роботу, також зараховувалися до зазначеного резерву кадрів» і отримували матеріальні допомоги «вріст» із зарплатнею парламентарія.
Замість коментаря, наведу ще одну цитату з пояснювальної записки до законопроекту: «Закон «Про статус народного депутата» є дискримінаційним стосовно тих колишніх народних депутатів, які вирішили піти працювати. Коли ж вони втрачають роботу, то залишаються без засобів до існування. Шлях митарств і принижень, яких зазнає колишній народний депутат від безнадійного перебування на обліку в службі зайнятості, що не спроможна підшукати йому роботу, яка б відповідала першому рангу державного службовця, врахувала його кваліфікацію та побажання, свідчить про відсутність у цій справі державного підходу. Неприпустимим є поділ колишніх народних депутатів на «білих» і «чорних», тобто на тих, хто, жодного дня не пропрацювавши після закінчення депутатських повноважень, отримує до досягнення пенсійного віку солідну матеріальну допомогу, і тих, хто її не отримує, залишившись після працевлаштування безробітним».
Як бачите, коментарі таки зайві.