
Уперше за багато років я застала зазвичай оптимістичного, жвавого як ртуть Володимира Мішалова у незвичному мінорно-філософічному гуморі. Він казав про потребу озирнутися назад, підсумувати зроблене, поміркувати, що ще треба встигнути. Причиною цього був, безперечно, перший 50-річний ювілей…Як на мене, нині навряд чи знайдеться в Україні успішніша і яскравіша лікарська постать, насиченіша біографія. Кандидат наук у 29 років, доктор – у 43, із 1998-го – завідувач кафедри госпітальної...