Київ стоїть… не на Дніпрі
Щоранку і щовечора навіть у вихідні та свята, незважаючи на поважний вік – 82 роки, – він іде пішки від станції метро «Лівобережна» до Гідропарку, щоб забезпечити киян важливою для них інформацією про рівень і температуру води. Роман Михейович Новожилов, учасник Великої Вітчизняної війни, працює на гідрологічній станції давно і разом з колегами недавно відзначив своє професійне свято – День працівників гідрометеорологічної служби. Побували на робочому місці в Романа Михейовича й кореспонденти «Вечірнього Києва».
Родина Новожилових (а в цій галузі працювала й дружина пана Романа) вже 40 років поспіль щодня, за будь-якої погоди, веде спостереження за станом Канівського водосховища, що ділить Київ на дві частини – праву та ліву. У кутку невеличкої споруди Михейович тримає височенні рибальські чоботи, якими користується на роботі щодня. Бо доводиться заходити з водомірною рейкою у воду.
Гідрологічному посту «Київ» виповнилося 127 років. Розташований він у Гідропарку, біля мосту Метро, на березі водойми. Хоч як це дивно, та насправді Київ стоїть не на Дніпрі, а на Канівському водосховищі.
– Коли Гідрометцентр повідомляє, що рівень води у Дніпрі біля Києва становить 458 сантиметрів, – то це певна неточність, – каже Олег Серебряков – начальник гідрологічної станції Київ Центральної геофізичної обсерваторії. – Насправді Дніпро нині – це каскад водосховищ. І в такому разі варто було б говорити так: «Рівень Канівського водосховища на озерному гідрологічному посту Київ становить…». Цю неточність варто виправити хоча б у XXI столітті. А киянам не треба дивуватися з того, що Київ стоїть на Канівському водосховищі.
– Про гідрологів кияни згадують за тиждень-два до офіційного відкриття купального сезону, їх цікавить температура води у Дніпрі, – продовжує свою розповідь Олег Серебряков. – А ще навесні, коли кияни переймаються, – чи затопить Нижні сади? Можу запевнити мешканців столиці, що завдяки водосховищам їхні дачі не затопить, бо рівень води регулюється, проте є ще річка Десна від якої варто очікувати неприємних сюрпризів… Щодо якості води, то кияни можуть сміливо купатися у Дніпрі: за своїм гідрохімічним складом вода стала набагато чистішою, аніж була років 10 тому.
Гідрологи розповіли, що їхня станція – фактично центральна садиба мережі подібних постів, розташованих на території Київської, частково Черкаської, Житомирської, Вінницької областей. Оперативні дані про рівень, температуру, запаси вологи, снігу надходять у відділ метеопрогнозів, що в Українському гідрометцентрі.
На постах працюють спостерігачі. Платня за роботу досить символічна, а тому трудяться найвідданіші. Двічі на добу (о восьмій ранку та о восьмій вечора) спостерігачі приходять на свій пост, вимірюють рівень води й температуру і повідомляють ці дані до гідрометцентру та записують до книги обліку. Окрім цього на станції проводять забір проб води на гідрохімічний аналіз.
«Боніфікатори із ДКП «Плесо» також беруть проби води, але в них інше завдання – виявити личинок комара, кишкову паличку, інших збудників інфекцій», – пояснює Олег Васильович. – Окрім гідрологів у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища працює низка лабораторій. Але за точними даними звертаються до гідрологів Центральної геофізичної обсерваторії. Адже це державна служба, що має об’єктивні дані і сертифіковані лабораторії. Спостереження по Києву за метеорологічною обстановкою ведуться в аеропорту «Жуляни», проспекті Науки, у Святошині. Територія Києва досить велика, тож не дивно, що не всюди одночасно світить сонце чи йде дощ. Спливли роки після катастрофи у Чорнобилі, але й дотепер у прогнозах погоди повідомляють дані про радіаційний фон, беруть проби на цезій і стронцій.
Після паводків на Закарпатті держава, нарешті, зрозуміла, що до вибуху стихії треба бути готовими. Тому почала діяти загальнодержавна протипаводкова програма і виділяються кошти на підтримання гідротехнічних споруд для спостережень, забезпечення їх сучасними технічними засобами.