Нині в Україні податку на нерухомість як такого не існує, хоча окремим пунктом Закону України «Про систему оподаткування» вже передбачено, що до загальнодержавних податків і зборів належить і податок на нерухоме майно. Тож рано чи пізно нам усе ж доведеться його сплачувати. Затримка лише в тому, що для цього потрібно прийняти новий закон, проекти якого вже подано на розгляд Верховної Ради.
Три варіанти
На думку заступника директора департаменту податкової та митної політики Міністерства фінансів України Сергія Чекашкіна, формальною причиною для розробки проектів згаданого закону передусім стало прийняття закону «Про затвердження загальнодержавних програм розвитку малих міст», який передбачає, що Кабмін зобов’язаний «внести до ВР проект про податок на нерухомість». Тож нині цей документ уже розроблено у трьох різних варіантах. Над одним з них попрацював Мінфін, два інших подали на розгляд до Верховної Ради народні депутати Матвієнко та Фоменко. Але питання залишається одне: як впровадити цей податок, щоб він не знизив рівня життя і мав позитивний бюджетний ефект?
Плюси та мінуси
Кожен із запропонованих законопроектів передбачає різні механізми оцінювання нерухомого майна. За ринковими цінами – проект Матвієнка. За певними критеріями – проект Фоменко. На думку ж Мінфіну – має бути індивідуальна оцінка. Пан Матвієнко пропонує фіксований розмір податку на рівні неоподаткованого мінімуму, тобто кожен власник за рік має сплатити 17 гривень, які надходитимуть лише до місцевих бюджетів. Мінфін розподілив надходження інакше: від житла – до місцевих бюджетів, а з нерухомості, що у власності юридичних осіб, – до державного. Пані Фоменко у своєму проекті запропонувала зараховувати цей податок до спеціального фонду державного бюджету – на погашення втрачених вкладів громадян.
Великі розрахунки
Чи буде ефективним цей податок, наразі невідомо. І як же бути з оцінкою нерухомості, чітких законодавчих норм та механізмів якої немає й досі? Тож, за словами пана Чекашкіна, Мінфін ще не визначився щодо необхідності введення цього податку. Проект також у стадії доопрацювання. У ньому передбачається, що платники єдиного податку звільнятимуться від «мита» на нерухомість, яке увійде до складу єдиного податку. Передбачено й пільги для незахищених верств населення та селян. Загалом же проект Мінфіну пропонує податок на нерухомість сплачувати лише власникам надлишкового майна. Пан Чекашкін пояснив це так: наприклад, якщо у трикімнатній квартирі площею 70 квадратних метрів мешкає чотири особи (а на одного мешканця передбачено 20 метрів і ще «додатковий» 21 метр на сім’ю) то 4 х 20 = 80 (і ще + 21 метр), то ця квартира не підпадає під оподаткування. А оскільки більшість українців навряд чи «жирують» на зайвій площі, то їм новий податок не загрожує.
А державі дасться у копійчину
Впровадження нового податку державі обійдеться недешево. Так, за розрахунками Державної податкової адміністрації України, якщо цей закон ухвалять, то для його впровадження знадобиться близько 250 млн. грн. Податківці також підрахували доходи: міські бюджети щорічно матимуть додатково приблизно 1,25 млрд. грн. від оподаткування нерухомості, що належить фізичним особам. А от конкретного методу оподаткування юридичних осіб немає.
Варто чи ні?
Хоча фахівці й сподіваються на те, що податок буде незначним для платників, але, якщо вони визначать (чим нині і переймаються) його низьку бюджетну ефективність, то введення нових обов’язкових платежів не матиме сенсу. Дослідженням доцільності нового податку займався й аналітик з бюджетних питань Проекту підтримки економічної та фіскальної реформи Артем Рудик, який вивчав переваги й недоліки оподаткування нерухомості. Він зазначив, що перевага проекту, запропонованого Мінфіном, передусім в тому, що він зміцнить фінансову базу місцевих бюджетів. «Нині майже у всіх країнах світу цей податок спрямовується саме до місцевих бюджетів, які в основному використовують його на різні соціальні програми та проекти», – зауважив пан Рудик. Проте він вважає цей податок застарілим – середньовічним, бо «нині є досконаліші механізми оподаткування». Основним же недоліком нововведення аналітик вважає «неготовність нашої законодавчої бази для його запровадження – немає відповідного законодавчого підґрунтя (наприклад, механізму оцінювання нерухомого майна)». До нових зобов’язань не готове й населення. Так, за даними Мінфіну, нині кожен шостий громадянин України не в змозі сплачувати комунальні платежі. Звісно, що тоді не сплачуватиме й цього податку. До того ж уже передбачено цілу низку податків і зборів з нерухомого майна, зокрема з продажу, дарування тощо. Тож вводити ще один обов’язковий платіж – недоцільно. А от у Німеччині від такого податку відмовилися ще три роки тому – через величезні витрати (майже третина) на його збирання.
Трактор з колесами – рухоме майно, а без коліс – нерухоме?
Зміцнити місцеві бюджети – справа потрібна. Але на думку головного економіста представництва Світового банку в Україні Лариси Лещенко, податок на нерухомість – не єдиний вихід. «Потрібно шукати альтернативу: наприклад, оподатковувати продаж певних видів товару», – запропонувала вона. А член комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності, народний депутат України Сергій Терьохін вважає, що цей проект взагалі не дозріє, «бо ВР зовсім не готова його ухвалити. І чому податок саме на нерухоме майно, а не просто на майно? – обурився він. – А то буде так: трактор з колесами – рухоме майно, а без коліс – нерухоме». Пан Терьохін запропонував урядовцям спочатку чітко визначити і затвердити поняття «рухоме» та «нерухоме» майно. «Визначити потрібно й те, хто ж все-таки сплачуватиме цей податок, бо за теорією – оподатковується не власник, а майно. І якщо хтось не заплатив податку, то відповідальність за несплату несе не власник чи користувач, а майно, яке тоді можна просто продати і не потрібно жодних штрафів та пені», – наголосив він. Тож ділити майно на рухоме та нерухоме – недоцільно. Пан Терьохін також озвучив позицію Кабміну: проекти, які стосуються податку на нерухомість, можуть бути ухваленими не раніше, ніж 2006 року. Тож чи є зацікавлена сторона загалом?