Ніхто не сподівався на обман
21 листопада. Пів на дев’яту ранку. Крокуючи на свою виборчу дільницю, зустрів сусідів. «А ми вже проголосували», – похвалилися вони. Навіть назвали ім’я свого обранця. Не задля агітки, а з гордістю сказали…
Виборці й міліція
На ганку школи №222 стояв високий міліцейський чин – справжній полковник. Проте у вестибюлі та спортивному залі, де містилися кабіни для народного волевиявлення, було тихо й спокійно. В одному з кутків на стільцях відверто нудьгували міліціонери. І лише гумові «демократизатори» на боці одного та іншого мимоволі нагадували, що при нагоді вони можуть добре походити по чиїхось головах, плечах, спинах.
На четвертій дільниці округу №223, що на Прорізній, на одинадцяту ранку проголосувало 24 відсотки виборців. Досить активні й свідомі мешканці центральної частини нашого міста.
– Побували в нас і так звані відкріпники, – розповідає керівник дільниці, юрист за фахом Максим Іванов. – Вони приїхали з Тернополя, Ужгорода, Чернівців, Чернігова. Зробивши свою справу тут, радились, куди їхати далі. Одне слово, брудна технологія. Переконаний, значно чесніше було б з відповідним штампом у паспорті.
За словами Максима Володимировича, у списках виборців траплялися помилки. Винні в таких випадках, зрозуміло, набірниці. Тож недоліки виправлялися на місці, узгоджувалися прізвища й всі бажаючі обов’язково голосували.
Найстаршим за віком членом комісії була Світлана Гаврилівна Погосова. Вона – ветеран Великої Вітчизняної війни. Воювала в складі першого Українського фронту за кращу долю своїх дітей, онуків. Мрії пані Світлани не здійснилися. Проте свій голос планує (вже вкотре) віддати саме за це. Вона сподівається дочекатися пори, коли в Україні нарешті оживуть фабрики, заводи. Для всіх громадян стануть доступні медицина, вища освіта.
Четверту добу на дільниці №4 охороняє бюлетені молодий лейтенант Юрій Ковальчук.
– Порядок, вважаю, забезпечили нормальний, – каже він. – Люди голосують у спокійній обстановці. Дещо понервувати довелось у процесі роботи під час першого туру. Один із виборців намагався винести за межі дільниці свій бюлетень. Цього відчайдуха вчасно зупинили, вибір він зробив там, де й належить.
Цікаво: за що й за кого на Прорізній голосували законослухняні громадяни?
Із вірою і надією Віра Павлівна, 85 років.
– Голосувала я впевнено. Ніби ніхто за мною не стежив. В усякому разі в кабіні була одна. Голос віддала за демократичний шлях розвитку України. А отже, – за Віктора Ющенка, справжнього патріота, українця, людину з чистою совістю та біографією. Я категорично проти другої державної мови й подвійного громадянства. Відверто кажучи, дуже боюся фальсифікації виборів.
Тетяна, інженер, 42 роки. Олександр, студент, 19 років (мати й син):
– Ми обрали для себе одного Президента України. Сподіваємося, він не забуде про кожного українця.
41-річний Юрій на дільницю завітав із двома дітьми.
– На вибори завжди ходжу зі своєю родиною, – сказав він. – А голосував я, звісно, за їхню кращу долю.
Надія Харитонівна, 73 роки:
– Я вже нічого не боюся. Тому відкрито й кажу: двома руками за нашого дорогого Віктора Ющенка, котрий, вірю, звільнить Україну від високопосадових бандитів. Ми обов’язково житимемо в цивілізованій і добрій Україні. Але спочатку з нашої домівки треба нещадною мітлою вимести все зло. Зробити це буде нелегко, але можна.
Шістдесятирічний пан Юрій, побачивши в моїх руках ручку, підскочив, ухопив і швидко попрямував до кабіни, лише кинувши на ходу: «чекай!» За хвилину-другу він уже стояв переді мною, повертаючи знаряддя праці.
– Вибачай, хлопче, але там, – показуючи в бік кабін для голосування, вимовив Юрій, – можуть бути ненадійні ручки. Розумієш, поставиш свою відмітку, а вона за кілька хвилин зникне… Я ж хочу, щоб мій голос був урахований. Я проти того, щоб згодом хтось інший порпався в моєму бюлетені.
За право голосу – по кабінетах
Ситуація на виборчій дільниці №54 218-го територіального округу, що на Оболоні, мало чим відрізнялася від попередньої. Хіба що була спроба виборця винести свій бюлетень за межі дільниці. Порушника зупинили біля входу. Запропонували проголосувати, як велить закон. Загалом же на 13 годину свій громадянський обов’язок тут виконали 1202 особи з 2858, внесених до списків.
Керівник дільниці Олена Полєшко та спостерігачі від обох кандидатів Дмитро Гринчук і Геннадій Горохов висловили задоволення від активності людей. Водночас Дмитро Васильович звернув увагу на деякі помилки в списках. Приміром, троє виборців не знайшли своїх імен. Подалися до територіальної виборчої комісії вирішувати свою долю. З одним із них удалося переговорити. Щоправда, своє ім’я відмовився називати. Чоловіку 40 років. Тож є надія, що в поневіряннях по відповідних кабінетах він усе-таки довів право на голос. Чоловік зокрема розповів: у першому турі також не знайшов у списках свого прізвища. Тоді написав заяву й проголосував. І от знову повторення пройденого етапу. Невже на основі заяви не можна було відкоригувати списки? Цікаво, що чи хто заводило це зробити?
З якими ж думками оболонці опустили свої бюлетені в прозорі скриньки?
Юрій, 35 років.
– Свої голоси з дружиною віддали за Віктора Андрійовича. Ющенко не перебував за тюремними ґратами. І цим усе сказано.
Олександр Сергійович, 30 років:
– Усі мої друзі, знайомі проголосували за опозиціонера Віктора Ющенка. Те ж вирішив зробити і я. Він мені симпатичний як людина, як фахівець.
Алла, 30 років:
– Голосувала за демократію, свободу вибору кожного громадянина, за дружбу і союз з Росією, Білоруссю. Мрію про введення в Україні другої державної мови – російської.
Віра Володимирівна, 76 років:
– Кілька тижнів тому поховала чоловіка. Ідучи в інший світ, попросив мене проголосувати за Віктора Ющенка. Він дуже уважно слідкував за його діяльністю. Чоловік свято вірив, що саме Віктор Андрійович здатен запалити в серцях українців справжнє полум’я правди, гідності й честі. Та й, відверто кажучи, мені також симпатичний лідер коаліції «Сила народу».
Усіма фібрами душі
Дев’ята й десята дільниці територіального виборчого округу №216 розмістилися в троєщинській школі №251. Досить активно люди голосували як на одній, так і на другій. На 14-у годину дільницю №9 відвідали 55 відсотків виборців. А от на десятій на 13 годину проголосувала 1171 особа із 3023 можливих.
Тут же, у шкільній їдальні, був організований буфет. Тут не було велелюдно. Кілька покупців біля вітрини, кілька виборців за столиками й четверо молодиків, які завершували смакувати другу пляшку оковитої. На черзі було пиво.
– Що святкуємо, хлопці? – звернувся до веселої компанії.
– А ти що – мент? – чотири пари очей одразу зміряли мене з голови до ніг.
– Я – представник преси!
– А-а, журналюга! – одразу вихопився один з них. – Я теж колись мріяв писати, але не судилося. Хильни з нами чарочку, браток.
– Даруйте, хлопці, під час роботи не вживаю.
– Ну тоді напиши, що ми всіма фібрами душі підтримуємо Ющенка, – почув вслід.
На виході з дільниці вдалося поспілкуватися з кількома виборцями.
Володимир Анатолійович, підполковник у відставці, 66 років:
– Двічі голосував за Януковича. Віктор Федорович – мужик діловий. За два роки прем’єрства показав себе з найкращого боку. Обіцяв ось і пенсії військовим, котрі вийшли у відставку в радянські часи, значно підвищити.
Олена, 27 років, Ігор, 20 років (брат і сестра):
– Уся наша сім’я виступає за Ющенка – розумного політика, грамотного фінансиста, економіста. Тільки з ним ми інтегруємося до Європи. Безперечно, треба дружити і з Росією. Але, погодьтеся, злидні зі злиднями позитиву не дадуть.
В’ячеслав Ілліч, 81 рік:
– Соромно, молодий чоловіче, збирати інформацію для Ющенка. У такому разі вам нічого не скажу.
Володимир, 41 рік:
– Голосував за потужну й незалежну нашу неньку – Україну, за рівні права в ній для всіх громадян незалежно від статусу, освіти. Я – учитель англійської мови, а тому плекаю надію, що не за горами час, коли викладач у нашому суспільстві знову користуватиметься повагою й за свою, повірте, нелегку працю отримуватиме гідну платню.
Любов Михайлівна, 34 роки:
– Обрала людину, яка припала мені до душі.
***
А тим часом на майдані Незалежності вже зібралося кілька тисяч громадян, котрі в своїй більшості, м’яко кажучи, конкретно й однозначно називали тих, хто довів країну до нинішнього її стану. Біля підніжжя монументу Незалежності зосереджені студенти під керівництвом нардепа Володимира Філенка зводили наметове містечко. У ньому вони вестимуть паралельний підрахунок голосів на цих президентських виборах.
Отже, враження у мене склалося таке: кияни у переважній більшості голосували за демократію, за Ющенка, за справедливість. Я не зустрів жодного байдужого виборця. Усі вони вірили, що кожен їхній голос стане переможним для народного кандидата.