З кола справжньої еліти

Цього дня минає 40 днів по відходові блискучого перекладача Михайла Москаленка. Нагла смерть обірвала життя надзвичайно талановитої людини, невтомного трудівника на ниві нашої культури. Ці слова – не просто данина  ритуалові прощання.

Біолог за фахом, Михайло Москаленко став, без перебільшення, Майстром перекладу. Під його пером  заговорили українською Стефан Малларме, Сен-Жон Перс, Поль Валері, Гарсіа Лорка, Шарль Бодлер, Поль Елюар, Віктор Гюго, англійські, латиноамериканські поети. Також він перекладав із староруської, староукраїнської, польської.  А ще ж писав статті-відкриття, упорядкував «Прислів’я та приказки Куби», «Українські замовляння», «Тисячоліття», «Золотослов», найповніше видання Богдана-Ігоря Антонича, двотомник Миколи Зерова. По собі залишив незавершену працю – історію українського перекладу, два фундаментальні розділи якої встиг підготувати до друку. Михайла Москаленка знали також як неперевершеного редактора. Він співпрацював із видавництвами «Дніпро», «Юніверс», «Основи», завідував відділом критики і літературознавства журналу «Всесвіт».

Михайло Москаленко – лауреат премії імені Максима Рильського. Однак його справді подвижницька творчість не була належно поцінована в нашій державі. Тим часом талант перекладача такого рівня набагато рідкісніший, ніж талант поета.

 Держава слова втратила ще одного свого Лицаря...

Л. Т.