Житло для санітарів лісу

Найкращим «препаратом» від шкідників залишаються, безперечно, птахи: синички, мухоловки, повзики, підкоришники, дятли, крутиголовки, горобці, шпаки.

Проте, не завжди вони можуть знайти собі місце для проживання і виведення потомства, особливо у містах, де старі дуплясті дерева вирубують. Для цього потрібні штучні домівки, влаштовані турботливими людськими руками.

 У Києві щовесни пернатим пропонують новосілля, вивішуючи шпаківні, синичники та дуплянки. Але цієї весни – трохи переборщили. Штучних домівок для птахів занадто багато в парку імені Тараса Шевченка, на бульварі Лесі Українки, вулиці Великій Васильківській. Деякі шпаківні прилаштовані непрактично – на висоті 1,5 метра, і кожен перехожий може зазирнути в льоток. Інші розфарбовані в яскраво-жовті кольори, декотрі прилаштовані над неоновими рекламами. Сумнівно, що серед київського птаства знайдуться такі екстремали, що погодяться там жити й виводити потомство.

А між тим, навіть у такому, здавалось би, нехитрому ділі, як майстрування годівничок і шпаківень, потрібні знання. З розповіді старшого наукового співробітника інституту зоології імені І.Шмальгаузена НАНУ, кандидата біологічних наук, орнітолога Гліба Гаврися, шпаківні слід вивішувати на висоті не менш як три метри від землі, тоді птахи їх обживатимуть. Дахи варто робити плескатими, бо такі вони привабливіші для синиць. Льоток для шпаків має бути  більшим, а для синичок – меншим, щоб туди не залізли ті ж шпаки. Аби в парку оселилися різні птахи, домівки для них мають бути різнотипними. У них не повинно бути щілин, щоб вода не затікала. Розвішувати їх треба через певну відстань (через два-три дерева), закріплювати дротом або шнурами, а не прибивати цвяхами, щоб не зашкодити дереву. Вивішувати треба обов’язково під кутом 90 градусів.