Перемога донеччан непереконлива

15 квітня Верховний Суд України відмовив компанії «Оболонь» у перегляді рішення Апеляційного суду Києва і свого рішення, які давали змогу «Сарматові» придбати частину акцій «Оболоні».

Фактично Верховний Суд після двох років судових позовів між двома найбільшими пивними компаніями України поставив якщо не остаточну, то досить вагому крапку у війні, якій багато хто надає не тільки економічного, але й політичного підтексту. Природно, ця судова тяганина стане добрим юридичним уроком для фахівців з корпоративного права, але навряд чи цілком задовольнить донеччан.

За оцінками експертів, «Сармат» навряд чи міг купити понад 50 відсотків акцій «Оболоні». Хоча й справді у світовому бізнесі існує стратегія швидкого скуповування контрольного пакета для знищення свого основного конкурента на ринку. І донеччани, з огляду на час початку скупки акцій – кінець березня 2002 року – схоже, й справді мали на меті використати цей досвід. Згадаймо, тоді в Україні партійні і навіть бізнесові кола більше переймалися виборами до парламенту, місце в якому обіцяло дивіденди, значно вищі ринкових. Представники донецького капіталу, який тоді лише починав торувати шлях своїх представників на печерські пагорби столиці, справедливо вирішили використати момент, знаючи, що почесний президент ЗАТ «Оболонь» Олександр Слободян буде заклопотаний виборами до Верховної Ради більше, аніж економічними проблемами компанії. Але «сарматівці», навіть і з допомогою київських «перебіжчиків», явно недооцінили своїх столичних супротивників. Злагоджена команда «Оболоні» зайняла єдино правильну тактичну позицію, затягуючи конфлікт численними судовими позовами, що в кінцевому підсумку не тільки зробило, здавалося б, невигідне для себе остаточне рішення насправді виграшним, але й призвело до зміни кон’юнктури ринку. Бо сьогодні виграш «Сармата», який хоча й заволодів 11 відсотками акцій «Оболоні», але таки не одержав всього підприємства, виглядає сумнівним. Адже крім фінансових дивідендів, що навряд чи такі життєво необхідні справжньому власникові ЗАТ «Сармат» – шведській компанії SCM, вона по суті не одержала нічого, крім хіба що невдало проведеної кампанії поглинання конкурента.

Мало того. Поки «Сармат» з «Оболонню» провадили затяжні юридичні війни, на ринку все активніше почав утверджуватися ще один конкурент, що, по суті, й став переможцем, принаймні в економічному контексті. Йдеться про компанію Baltic Beverages Holding, яка, продавши Славутський солодовий завод, вирішила інвестувати кошти в новий броварний завод у Києві. Нагадаємо, що цій компанії й так нині уже належить два українські заводи – Львівський та Запорізький. До того ж на наш ринок ця компанія все активніше просуває не тільки продукцію двох вищеназваних вітчизняних підприємств, але й російську торговельну марку «Балтика». Отже, з огляду на те, що «третій незайвий» і так уже контролює майже 20 відсотків ринку, подібна активна експансія закордонних броварників може серйозно похитнути позиції «Сармата» та «Оболоні».

Але якщо для киян така ситуація виглядає хоча й не надто привабливо, та може компенсуватися нарощуванням виробничих потужностей, для донеччан усе значно неприємніше. Бо, по-перше, заводи групи «Сармат» контролюють лише близько 15 відсотків ринку («Оболонь» має майже 26), а  по-друге, стратегічною метою купівлі «Сарматом» «Оболоні» було завоювання ним ринку збуту в Центральній і Західній Україні.

З урахуванням того, що донецькій пивній групі так і не вдалося взяти під свій контроль ЗАТ «Оболонь» і потужності належного їй 1-го Київського пивзаводу майже не використовуються, а Baltic Beverages Holding усе активніше працює на ринку, перемогу ЗАТ «Сармат» (як це подається прес-службою донеччан), навряд чи можна насправді вважати такою. Єдиним корисним надбанням для ЗАТ «Сармат» є хіба що досвід проведення таких кампаній на всеукраїнському рівні, а також моральне задоволення від формальної юридичної перемоги, яка фактично стала поразкою всіх українських пивоварів. Бо вивела на вітчизняний ринок потужного зарубіжного конкурента.