«Освенцим» для тварин

Столичний притулок перетворився на катівню для чотирилапих

Собачий концтабір
Київська міська влада за бюджетний кошт утримує Комунальне підприємство «Притулок для тварин» в Городянці. Щороку витрачається 6,5 мільйонів гривень на його утримання. Київським міським головою цього року було підписано кілька розпоряджень, за якими представники преси та різних громадських організацій мають право потрапити на територію Бородянського притулку без спеціального дозволу адміністрації. Але на ділі, виявляється, що ці розпорядження не виконуються. Кореспонденту «Вечірки» було відмовлено у перебуванні на території «Притулку для тварин». Висновок можна зробити  – їм є що приховувати.
Міжнародне товариство «SOS» та Київський еколого-культурний центр дуже пильно слідкують за роботою цього «підприємства» вже багато років. У їхньому архіві є відеофільми, відзняті прихованою камерою у 2004 – 2006 роках. Кадри, м’яко кажучи, не для слабких нервів. Навіть не віриться, що така жорстокість може існувати у цивілізованому суспільстві. «Робота» Бородянського притулку полягає у навмисному каліченні з неймовірною жорстокістю собак і котів прямо на вулицях міста, а от що з бідолашними створіннями відбувається у фургоні – невідомо. Зате відомо, що з тваринами роблять у притулку.
– Комунальні підприємства столиці викликають робітників Бородянського притулку, аби ті «почистили» їхні мікрорайони від бродячих тварин, – розповідає президент Міжнародного товариства «SOS» Тетяна Тарнавська. – За відлов кожної тварини платять по 129 гривень. Притулок повинен утримувати її протягом десяти днів, лікувати, а якщо для неї не знайдуть господаря – присипляти дорогими препаратами. Частіш за все собак не довозять до притулку, а убивають прямо у фургоні чи напівживими кидають у заздалегідь вириті ями у лісі.
У самому притулку тварин не годують і не лікують. Там панує епідемія ентериту та чумки, і скажені від голоду і хвороб собаки починають поїдати один одного. Коли приходить їхній час помирати, то це трапляється не від дорогої вакцини, яка оплачується з бюджету, а від рук людини. Як розповів один із колишніх працівників Бородянського притулку, тварин убивають просто – залізною трубою по голові або нашатирем в легені.
 – Від нашатирю тварина помирає протягом 25 хвилин у тяжких муках, – говорить він. – У собаки в цей час просто очі вилазять від болю. У фінансових звітах фіксуються досить великі суми за корм та ліки, а також за дорогу вакцинацію для присипляння. Насправді ці гроші йдуть до чужих кишень.

Курей годують комбікормом із собак
У КП «Притулок для тварин» величезний список послуг, які вони повинні  надавати киянам. Один із них – це масове знищення собак біля великих підприємств. Діють дуже просто, але наперекір будь-якому закону, навіть моральному. Працівники «чистки» на місці годують тварин отруйним м’ясом. Потім тварини від таких «гостинців» помирають протягом доби від нестерпного болю.
За санітарними вимогами трупи тварин потрібно спалювати, але і на цьому працівники притулку економлять. Більшість трупів закопуються у лісах на Троєщині, на Лісовому масиві та на Подолі. Частину – переробляють на м’ясо-кісткову  муку з якої виготовляють комбікорм для курей.
– Проблему бродячих тварин можна вирішити дуже просто, – говорить президент Київського міського товариства захисту тварин Ася Серпінська. – Потрібно використати досвід європейських країн – стерилізація. По-перше, це набагато дешевше, ніж присипляння, по-друге, це вирішить проблему жорстокого поводження з тваринами. Але таким організаціям, як Бородянський притулок, це не вигідно. На кожній тварині вони заробляють великі гроші, тому для них краще, аби бродячих тварин було якнайбільше. А на сьогодні виходить, що за рахунок податків киян утримується «Освенцим».

500 собак, 200 котів
і одна Каркуша
– Київ може прогодувати сто тисяч безпритульних тварин. У моєму притулку живе понад 500 собак, 200 котів і одна ворона, – говорить Ася Серпінська.
Разом зі своїм чоловіком ось уже вісім років вони утримують «Притулок для тварин» у колишньому колгоспі в Гостомелі. Це єдиний притулок під Києвом, де тварини помирають від старості, а не від рук людини.
Аби викупити частину зруйнованого колгоспу, а якщо точніше  – чотири стіни колишнього корівника, сім’я Серпінських взяла кредит у банку під заставу власної квартири. За свої кошти вони відбудували окремі приміщення для котів і собак з хірургічним та оглядовим кабінетами, палатами для хворих тварин та приміщенням для зберігання ліків. У притулку також є кухня, де готується їжа для тварин, і приміщення для персоналу.
Притулок доводиться утримувати практично за власні кошти. Кожного місяця потрібно витрачати близько тисячі доларів на зарплату робітникам. Необхідно також придбати дрова для опалення, ліки для тварин.
– Добре, що хоч із кормом проблем немає, – говорить Ася Вільгельмівна. – Я заключила декілька договорів з виробниками м’ясних та молочних продуктів на утилізацію нереалізованого товару. Ми отримуємо ту продукцію в якої вже підходять терміни придатності і які не можна продавати в магазинах. І їм вигідно, і нам.
У притулку Київського міського товариства захисту тварин не присипляють собак і котів, вони помирають власною смертю і дуже рідко.
– От чому я не хочу, аби мій притулок фінансували якісь міжнародні товариства чи місцева влада, – говорить Ася Вільгельмівна. – Приміром, у притулку для тварин Міжнародного товариства «SOS», що в Пирогово, тварини живуть не більш ніж півроку. Якщо собаку чи кота не знайшли протягом цього терміну хазяї, то їх присипляють. Нічого не поробиш, такі вимоги за міжнародними стандартами.
На територію притулку можна заходити без остраху, хоча там вільно гуляють кілька десятків собак, бо всі тварини домашні і дуже лагідні. Господарі притулку створили справжній дім для своїх підопічних, де не побачиш хворого чи голодного собаку. Своєю турботою вони повернули їм віру в людину.
– У кожного собаки своя історія, і не дуже весела, – продовжує Ася Вільгельмівна. – Все ж таки до нас потрапляють не від хорошого життя.
Інколи до притулку тварини приходять самі, як от П’єр Безухов. Величезний, поважного віку собака колись мав власних господарів. Але, напевно, вони погано з ним поводилися і він пішов з дому. А своє прізвисько собака отримав за свій гоноровий характер – весь час уплутувався в бійки і травмував вуха. Які згодом прийшлося купірувати.
Найда – дуже гарна і весела, вона стала жертвою людської жорстокості і втратила лапу. У притулку також живуть тварини, які дивом були врятовані від рук Комунального підприємства «Притулок для тварин».