За субсидією – на трьох «мерседесах»

Дами у норкових шубах не соромляться  видавати себе за  малозабезпечених

Ще місяць тому у  районних відділах персоніфікованого обліку та субсидій, у жеках, де вели прийом громадян їхні спеціалісти, спостерігали справжнє стовпотворіння. Адже кияни так були налякані новими тарифами, що бігли наввипередки оформляти субсидії. Пристрасті вщухли, і коли днями кореспонденти «Вечірки» переступили поріг відділу субсидій управління праці та соціального захисту Шевченківської РДА, що на проспекті Перемоги, були приємно здивовані. У коридорі тихо, як на уроці, біля дверей – жодного відвідувача. Ми аж розгубилися: невже не вдасться ні з ким поговорити. Тож нашим першим співрозмовником стала інспектор  відділу Людмила Єрмакова.
– Після напружених минулих місяців, коли щодня приймали по кілька сот людей, працюючи з 8-ї ранку до 8-ї вечора і навіть у вихідні, нині насолоджуємося тишею, – пояснила Людмила Павлівна. – Хоча без роботи не сидимо. Наприклад, сьогодні до обіду  на прийомі побувало  п’ятеро киян. Тепер людей  більше цікавить, чи правильно їм зробили перерахунки після зниження комунальних тарифів.  Ось щойно пояснювала Марії Степанівні, який відсоток її комунальних платежів взяла на себе держава і київська влада. Жінку втішила, і вона подякувала нам за роботу.
– Але ж, напевно, не всі ваші відвідувачі такі чемні, як Марія Степанівна?
– Ваша правда, доводилося не раз вислуховувати і докори, і навіть образи. Якось  приніс документи на оформлення субсидії приватний підприємець МП «Лотос», де його ж мама – бухгалтер. Не дивуйтеся, він мав усі для того підстави, тому що  приніс довідку про нульові доходи. І ми не змогли йому відмовити. Або ж одна бабуся, яка мешкає у центрі міста і є власником трьох іномарок, добивалася такого ж права. Її, звісно, прислали до нас діти. Бабуня повернулася додому ні з чим. Інша пані одна проживає у квартирі площею 220 кв. м. Їй ми запропонували оформити субсидію лише на площу, що відповідає нормативу – 31,5 кв. м. За решту хоромів має платити сповна. І у норкових шубах, і у дорогих дублянках були претенденти на державну компенсацію. Вони нітрохи не  соромилися вдавати з себе малозабезпечених.
Уся біда в тому, що навіть у податкових інспекціях деякі заможні кияни декларують мізерні, сміхотворні доходи, бо впевнені, що у їхні банкові рахунки ніхто не загляне. Хоча багато спірних питань на засіданнях спеціальної комісії вирішували на користь киян. Наприклад, стосовно хатини, городу чи поля у селі, що  дісталися їм у спадок від батьків-небіжчиків. З такого «особняка» вони не мають  великих доходів, а якщо і здають землю в оренду, то надавали довідки  про прибуток з  неї. Кожну понаднормову сотку після шести дачних  оцінюють  78 копійками.
Поки ми спілкувалися із Людмилою Павлівною, у двері постукав 80-річний пенсіонер Володимир Лукич Василенко. Він прийшов  оформити документи для дружини, яка відноситься до категорії «діти війни».
– Із субсидією  у мене загалом не було проблем, – каже він. – Адже я ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, тому мені автоматично її призначили.
Пенсіонерам  оформляють  такі пільги на весь рік. А ось працюючим – на 6 місяців. Тож вони невдовзі  знову  прийдуть, щоб надати документи про доходи за минулі півроку.
 – Ажіотажу не буде, – запевнила нас Зоя  Добуш, в.о. начальника відділу субсидій. – Запустили спеціальну  комп’ютерну програму,  що значно прискорює нашу роботу. Самі бачите, народу негусто. Учора, скажімо, наші спеціалісти прийняли у жеку 1013 семеро громадян, а у жеку 1005 – лише одного.