Височенні замети снігу, хуртовина – все це було тільки в дитинстві. Тепер же ніби виблагуєш того добра.Пригадую, наче вчора було. Прийдеш зі школи, щось у рот укинула – і на гори! Хлопці насипали такий високий трамплін, що я так і не змогла з’їхати на лижах. Хоч плач: падаю раз за разом. Добре, що ніхто не сміється наді мною, однак я губу закусила: ще трохи – і розревуся. Знову й знову підіймаюся на гору – і знову й знову падаю, смішно задерши ноги з лижами.Іду...