Складна справа – навчити фільми української

Нагадаємо дивну для нормального і звичну для нашого нинішнього суспільства історію зі спробою  примусити зарубіжне кіно заговорити українською, себто державною мовою. Минулий уряд – Єханурова – своїм рішенням з подачі тодішнього віце-прем’єра з гуманітарних питань Вячеслава Кириленка прийняв постанову, що зобов’язувала кінопрокатні фірми, котрі закуповують фільми для українських кінотеатрів, дублювати або принаймні субтитрувати їх державною мовою.

Не одразу – поступово привчати зарубіжні стрічки до української. Це викликало спротив дистриб’юторів, котрі переконували, що ніхто на український дубляж не піде. А головне наголошували, що пристосування зарубіжних фільмів до вимоги української Конституції для них економічно  невигідне, тобто збиткове.
Після публічних дискусій у пресі, опротестували урядову постанову в Апеляційному суді столиці. Коли  й політична ситуація в країні стала для них сприятливішою, бо уряд сформували партії, дві з яких горою за російську мову.
Стаття чотирнадцята цього закону говорить про те, що всі фільми, які виходять в український прокат мусять бути озвучені або субтитровані українською. Щоправда, нинішній віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник стоїть на позиціях дистриб’юторів, які наполягають, що це економічно невигідно. Натомість прихильники українського перекладу переконані, що вітчизняна кіностудія щороку втрачає близько двох  мільйонів доларів через те, що голівудські стрічки озвучуються переважно в Росії. Щоб українська остаточно не зникла з кінотеатрів попередник Дмитра Табачника  В’ячеслав Кириленко зробив подання до Конституційного Суду з вимогою розтлумачити статтю 14 закону «Про кінематографію».
Нашому кореспонденту екс-віце-прем’єр Кириленко сказав з цього приводу: «Звернутися до Конституційного Суду нас примусило те, що ні Міністерству юстиції, ні Міністерству культури й туризму у складі нового уряду не вдалися передбачені переміни до касаційного оскарження рішення Апедяційного суду. Якби була вчасна і належна державницька реакція з боку уряду в цілому й профільних міністрів зокрема, розв’язати цю проблему вдалося б набагато простіше».