Подільські «оскари»

Було б бажання, а привід для свята знайти можна. У Подільської районної влади не бракувало ні того, ні іншого, тому й влаштували вечір пошанування «Подолянин року-2006». Приурочили його до 85-річчя утворення району на мапі столиці.

Кращих подолян визначали переважно за фаховими ознаками. Аж за 22 номінаціями – від політика до фармацевта. Принцип, можна сказати, класичний, оскарівський: на сцену викликають трьох претендентів, ведучі під звуки фанфар відкривають конверта і називають прізвище кращого серед кращих. Але хоч як намагалися ведучі за допомогою багатозначних пауз та інтонацій створити інтригу вибору, переможець у переважній більшості випадків угадувався ще до того, як до рук ведучих потрапляв конверт з його ім’ям. Для прикладу візьмемо найпершу номінацію «Державний діяч року» і «трьох богатирів» у ній: народного депутата А.Кінаха, заступника голови КМДА, в минулому багаторічного керівника району І.Салія і нинішнього чільника Є.Романенка. Вгадайте із трьох разів, кому віддали пальму першості. Впевнений, вгадали з першого разу – Анатолію Кириловичу. І, мабуть, не тому, що, на відміну від Івана Миколайовича, він прибув на церемонію із сімейним почтом – із симпатичною дружиною і тестем, почесним подолянином.
Я хотів, було, допитатися по завершенню вручення статуеток, а чому ж нема номінації «Кращий журналіст району». Поціновування нашого брата, наскільки відомо, є обов’язковою складовою подібних заходів вищого рангу. Але що далі в часу затягувалася церемонія, то більше переконувався: і цих номінацій забагато. І хоча церемонію нагородження поєднували з добротними художніми номерами програми, дійство вийшло надто затягнутим, збилося на одноманітність і з кожною новою номінацією втрачався інтерес у залі. Її насамперед залишали ті, хто своє вже отримав.
Вшанування кращих подолян – захід солідний в масштабах не лише району. Більше б йому динамізму.