Кохав на сцені, як у житті

Ставний красень і могутній талант. Так щедро обдарувала природа Миколу Садовського – актора, режисера, засновника першого в Україні стаціонарного театру. Сьогодні корифею виповнилося б 150 років. Із нагоди ювілею у Меморіальному музеї Марії Заньковецької – філії Музею театрального, музичного та кіномистецтва – 19 грудня, в день Миколая, відкриється виставка «Останній лоцман».

Блискуча сторінка Миколи Садовського пов’язана з Києвом. Він винайняв приміщення Троїцького народного дому (нині театр оперети) і без будь-якого офіційного дозволу 1907 року організував перший стаціонарний український театр – Театр Миколи Садовського.
Цю видатну подію сприйняли по-різному.
Реакційна преса цькувала Садовського, який «посмів відкрити український театр». Але прогресивна інтелігенція й преса гаряче вітали його. Садовський наповнив афішу українським репертуаром.
Матеріали виставки – фото, листи, особисті речі Садовського поведуть відвідувачів сторінками життя яскравого представника родини Тобілевичів – Миколи Садовського. На одному із знімків – герб родини Тобілевичів. Тут – і фотографії Миколи Садовського в його кращих акторських ролях – Миколи і Петра («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Тараса, Сави («Бондарівна», «Сава Чалий» І.Карпенка-Карого), Городничого («Ревізор» М.Гоголя)…
Побачимо його в дуеті з Марією Заньковецькою – у житті й на сцені. Тією Марією, котра була великою актрисою і його найбільшим коханням. Одна з головних тем виставки – історія кохання і сценічної творчості найяскравішого сценічного сузір’я в українському театрі – Заньковецької і Садовського.
В експозиції будуть і знімки театральних колективів, які заснував і з якими виступав Микола Садовський.
На виставці – чимало унікальних експонатів, яким понад 100 років. Це – частини сценічних костюмів Садовського, зокрема, шовкова, жовтогарячого кольору свита, в якій корифей грав історичних персонажів. Вперше експонуватиметься фото з архівів, де Садовський, 10-річний хлопчик-гімназист, зі своїм старшим братом Іваном Карпенком-Карим.
В експозиції – і численне листування Миколи Садовського із Заньковецькою, іншими діячами театру, родичами.
Останній стенд експозиції розповість про його повернення в Україну 1926 року з еміграції, про гастролі спільно з братом Панасом Саксаганським та про зйомки у фільмі «Останній лоцман» («Вітер з порогів»), де Садовський зіграв головну роль.
Відбудуться й щорічні наукові читання в музеї «Марія Заньковецька та її доба», присвячені Миколі Садовському. У них візьмуть участь викладачі й студенти Університету театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого та митці київських театрів.