Влада й опозиція в одній жінці

Жінка і влада – тема спокуслива для худож-нього осмислення й азартна для літературного й сценічного виконання. Реальна, а не видумана історія взаємин двох потужних постатей англійської історії – претендентки на престол Марії Стюарт і вінценосної Єлизавети – в основі драми «Віват, королево!», прем’єра якої – сьогодні в Театрі імені Івана Франка.

Інтригує і багато обіцяє глядачеві вже те, що вистава створена за п’єсою уславленого англійського драматурга Роберта Болта (1924 – 1995) – автора сценаріїв до таких знаних у світі кінофільмів, як «Людина на всі часи», «Леді Кароліна Лем», «Червоний намет», «Доктор Живаго». Висока майстерність Роберта Болта відзначена аж чотирма «Оскарами» та чотирма «Золотими глобусами».
Суперництво не на життя, а на смерть двох жінок, яких важко назвати представниками слабкої статі, бентежило творчу уяву багатьох письменників, поміж яких і Ф.Шиллер, і Ю.Словацький. Але режисер-постановник Юрій Кочевенко разом із франківцями прослідкували їхній шлях до Голгофи поглядом донедавна нашого сучасника Роберта Болта.
Драма глибока, психологічна. Що головним в ній було для режисера-постановника?
– Для мене й постановочної групи, – розповідає Юрій Кочевенко, – відправна точка – призначення жінки. Чи варті всі трони й корони того, аби заради них пожертвувати жіночим щастям, коханням? Введемо глядачів у далекий, вишукано жорстокий і мінливий світ XVI століття. З підступними інтригами і сильними пристрастями. У нашій виставі є влада й опозиція. Зберегли задум драматурга: ролі Марії та Єлизавети виконує одна й та ж актриса. Це своєрідна метафора – поєднання двох начал у кожній жінці – бажання владарювати, й протилежне, суто жіноче – творити любов. Ці два глибокопсихологічні образи створює талановита актриса, заслужена артистка України Людмила Смородіна.
До слова, певно, вперше у франківців – вистава, де на сцені побачимо лише одну жінку в оточенні багатьох чоловіків. У спектаклі зайнято чи не весь чоловічий склад трупи, за винятком хіба що художнього керівника театру Богдана Ступки. Яскраві персонажі – лицарі, лорди, варта…
– Акторські симпатії все ж на боці Марії.
Єлизавета – державна людина, жінка, яка через муки, страждання досягає мети. А мета в неї – процвітання Англії. Її жертовність вражає, та все ж залишається незбагненною. Сьогодні мені більш зрозуміла Марія, вона більше «моя», – зізнається Людмила Смородіна. – Її вчинки продиктовані серцем. Це більш жіночніше.  А загалом кожна з них гідна співчуття.
Глядач, вдумливий і небайдужий, у тих давніх пристрастях, певно ж, вловить ритми сьогодення.
– За великим рахунком, хочеться, аби це збагнув глядач, – у  боротьбі всередині країни не буває очевидних переможців, – резюмує режисер спектаклю.