Усі ми, від пересічного громадянина до Президента України, жахаємося від того, як багато на вулицях наших міст бездомних, покинутих напризволяще дітей. Замурзані, у потертому й подертому брудному одязі, голодні, із синюшними від клею обличчями, на яких виписана вся їхня зболена маленька доля, вони вештаються по вокзалах, підворіттях, біля ринків, на смітниках – де завгодно, але тільки не сидять за партами у школі. Це своєрідна дитяча республіка, зі своїми законами, ієрархією, зі...