Хоспіс полегшує страждання
В Україні щороку реєструють майже 150 тисяч хворих на рак. Останні дні приречених зазвичай дуже тяжкі. Полегшити їхні страждання можна в хоспісі, де забезпечується належний догляд і медична допомога. На жаль, в усій країні маємо лише сім таких закладів на 30–40 ліжок. Потрібно ж 100–120.
В усьому світі мережа хоспіси, де невиліковно хворі мають можливість гідно відійти в потойбічний світ, давно належним чином розвинута.
– В Україні щорічно помирає 100 тисяч онкохворих, але вітчизняна медицина здатна полегшити передсмертні муки лише п\'яти відсоткам приречених. В основному наші хворі помирають вдома. І хоча в рідній оселі, кажуть, і стіни допомагають, але не в таких випадках, – каже начальник відділу Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України Ольга Коллякова. – До того ж, для більшості наших онкохворих знеболювальні препарати часто недоступні. Їх придбання ускладнює й чинне українське законодавство та низка відомчих актів, що регламентують обіг медичних наркотиків.
– От і маємо вражаючу статистику, – продовжує переліковувати наші сумні реалії призидент Асоціації паліативної допомоги Світлана Мартинюк-Гресь: понад 85 тисяч хворих помирає вдома в страшних муках. Таких пацієнтів часто й не реєструють, аби не збільшувати й без того погані показники.
Забезпечення знеболювальними препаратами не єдина проблема родичів помираючого від раку. Хворого треба годувати, мити, і просто по-людськи заспокоїти, вислухати. Тож часто люди стають перед вибором: залишати роботу, щоб доглядати за близькою людиною, чи наймати доглядальника. Але йому 20 доларів у день не кожен може заплатити. Тому у більшості випадків перебування в хоспісі є найкращим варіантом і для безнадійно хворого, і для його родини.
У Києві три хоспіси. У ці заклади направляє лікар, який слідкує за перебігом недуги та станом хворого. Відбувається це за згоди самого пацієнта та його близьких. Винятком може бути випадок, коли стан хворого – загрозливий для рідних. Хоспіс при міському онкоцентрі розрахований на десять ліжок, у кожній палаті – один пацієнт.
– Це унікальний заклад. Для пацієнтів там створено домашні умови. Хворих не обмежують лікарняним режимом. Вони можуть скільки завгодно дивитися телевізор, слухати музику, їсти що хочуть, навіть за бажанням випити трохи спиртного. За ними доглядає персонал, вони забезпечені хорошим харчуванням. Члени сім’ї відвідують хворого в будь-який час, можуть залишатися з ним на ніч. Є там капличка, щоб помолитися, – розповів заступник начальника Головного управління охорони здоров’я КМДА Володимир Загородній. – Тож останні свої дні хворі проводять у гідних умовах, доглянуті, відчувають душевне тепло. Є дитяча палата, світла і нарядно вбрана, і, слава Богу, порожня… Проте ще важко навчити оточуючих, щоб вони з розумінням ставилися до тих людей, які доживають останні дні на цьому світі. Головне, не можна забувати, що кожний прожитий день – то подарунок Господа, і зробити все можливе, аби він минув без страждань та мук...
Допомагають міським хоспісам Міжнародний фонд «Відродження», монастирі, інші благодійні та релігійні організації. Нині будується приміщення нового закладу на 25 місць. А програма «Онкологія» на 2007 рік передбачає створення цілої мережі хоспісів по всій Україні.
У багатьох цивілізованих країнах створено хоспіси і для хворих на ВІЛ/СНІД. У нас же немає жодного, тоді як в Україні від цієї хвороби померло 5 тисяч осіб. Питання про створення цих закладів нині лише обговорюється.