Нетаємниця столичного двору
Про що мріє звичайна київська дитина? Найперше – про улюблений двір, де на хлопчаків і дівчаток чекає привабливий майданчик із гойдалками, каруселями, гірками, пісочниками...
Це, зрозуміло, в ідеалі. А от який він насправді, столичний майданчик? Аби дізнатися, завітав на вулицю Маршала Гречка.
Мій погляд одразу ж прикувала одноповерхова охайна будівля. Це – казино. Неподалік вкопана в землю дивна металева конструкція. Поруч – ще одна. Очевидно, тут колись хтось із дітей, котрі мешкають у будинку №26, гойдався. За метр – залишки піску. Напевно, колись був пісочник…
Із тильної сторони грально-розважального закладу розмістився, схоже, спортивний майданчик. Таку думку навівають напівзруйновані гандбольні ворота. За ними сиротливо притулився рудий каркас. Багато років тому це була, треба розуміти, вишка для волейбольного судді. Судячи з усього, про волейбольні баталії тут і не згадують. Із тих часів, коли в невідомому напрямі зникли стовпи, на яких має кріпитися сітка. Огорожа майданчика обідрана. Дарма, що металева. Фарби, вочевидь, не відала ніколи.
Між номерами 24-а й 24-б притулився ще один убогий дитячий майданчик. Ями. Зіпсовані гойдалки. Вивернуті лавочки. Єдине втішає: навесні по понівечених конструкціях таки погуляла щітка з фарбою.
– У нас не хочуть належної уваги приділяти дитячим майданчикам, – каже мешканець будинку №24-в Петро. – А тому й вигляд у них непривабливий.
Підтвердження тому – рідний двір пана Петра. Щоправда, на відміну од сусідніх, тут ще ледве «дихають» дві гойдалки. Одначе і їм залишилося недовго гойдати малечу. Навкруги листя. Воно й зрозуміло: осінь. А от пляшки з-під пива, різноманітних миючих засобів, кетчупів доводять, що тутешніми господарями не завжди є діти. Весь цей периметр надійно «охороняють» величезні контейнери зі сміттям.
Вийде маля з під’їзду, а перед очима – кагати й контейнери сміття. Ну бодай би якусь покручену гірку поставили… Приміром, таку занехаяну, як у дворі будинку №20. А ще тут стоїть пристосування для зміцнення дитячих м’язів. Щоправда, сюди юнь не квапиться.
– Тутешня територія справді занедбана, – бідкається завідувачка відділу дитячої книги місцевої бібліотеки Тетяна Краснова. – З вікна нашого закладу видно, що робиться довкола. Двір окупували бомжі. Тут вони гуляють, п’ють, сплять. Справляють природні потреби. Так що ліпше на такому майданчику й не гуляти.
Вийшовши з бібліотеки, я все ж підійшов до брудних конструкцій, що нібито призначені для активного відпочинку юного покоління. Відверто кажучи, на такий майданчик нормальні батьки своїх дітей нізащо не пустять.
– Наш масив забудовано в 1966 році, – коментує мої висновки оглядин старший майстер житлово-експлуатаційної контори №710 Тетяна Прилипко. – Тож і відповідні дитячі майданчики маємо. У міру можливостей намагаємося радувати дітей зведенням нових сучасних майданчиків. Приміром, на вулиці Маршала Гречка, 2 у квітні 2005 року облаштували найдорожче на сьогодні дитяче містечко. Його вартість становить 10500 гривень. По 9600 гривень обійшлися новинки біля будинків №№8-г, 10. А майданчик за адресою Маршала Гречка, 12-г доукомплектували гойдалкою вартістю 3000 гривень. У цьому році в двори завезли 150 тонн піску, під час весняного благоустрою витратили 160 кілограмів фарби. Водночас плануємо звести ще п’ять нових сучасних містечок для дітей. Якщо будуть виділені кошти, то навесні 2007 року ще кілька дворів виглядатимуть привабливішими й святковішими.