Під крило Міносвіти не хочуть

Підготовку фахівців для села  в Україні здійснюють 23  вищі навчальні заклади III та IV рівнів акредитації, шість з яких мають статус національних. Крім того, «кують» агрономів та зоотехніків  ще у 118  коледжах та технікумах. Щорічно дипломованими спеціалістами стають  майже 15 тисяч молодих людей. Щоправда, їхати в села піднімати напівзруйновані та розграбовані  аграрні підприємства вони не поспішають.  Навряд чи когось заманять туди  300-400 гривень зарплатні та відсутність житла. Тож більшість випускників  знаходять собі роботу в містах. Але тікають із сіл  і ті, що пропрацювали там уже не один рік.

Аби поліпшити ситуацію,  навчальні заклади Мінагрополітики розробили концепцію формування кадрового потенціалу  на селі на 2005-2009 роки.  Згідно з цим документом, здійснюватиметься підготовка  сільської молоді до навчання у внз, працевлаштування молодих спеціалістів на виробництві та створення для них належних умов. До того ж студенти, які навчаються на бюджетній основі, зобов’язані  відпрацювати на землі п’ять років. Це позитивно позначиться на розвитку села, вважають аграрії.

Проте втіленню в життя цих намірів може завадити Міносвіти, яке хоче взяти  сільськогосподарські навчальні заклади під своє крило.

–  Ми серйозно стурбовані цим нововведенням. Якщо аграрні внз передадуть Міністерству освіти, то це призведе передусім до розриву зв’язків майбутніх спеціалістів  із землею, – говорить директор  Департаменту аграрної освіти  та науки Мінагрополітики Анатолій Гойчук. – Це також може зруйнувати всю структуру  підготовки аграрних кадрів, яка напрацьовувалася десятиліттями.  Приміром, у структурі вищих навчальних закладів  працює 14 науково-дослідних інститутів та 67 проблемних лабораторій  і їх не можна роз’єднувати. На базі внз Мінагрополітики функціонує  ціла мережа  закладів післядипломної освіти та дорадництва. Як бути з цим? А ще не слід забувати, що  наші навчальні заклади примножують  державну скарбницю на 50 мільйонів гривень щорічно.

Спеціалісти-аграрії вважають, що внз таки треба реформувати. Скажімо, укрупнити  університети, які знаходяться в одному регіоні.  Слід також подбати про належне забезпечення матеріально-наукової бази. Адже не секрет, що в деяких закладах тільки чули про комп’ютеризацію чи нові технології.