Селяни гострять ножі
1997 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про податок на додану вартість». Один із його пунктів передбачав кошти, які у вигляді ПДВ мали сплачуватися до бюджету, залишати в розпорядженні виробників м\'яса та молока. Така пільга давала змогу господарям на своїх рахунках акумулювати кошти для подальших закупівель необхідних ресурсів. Відповідна норма діяла до 1 січня 2004 року. Надалі вона щорічно подовжувалася. За цей час український селянин зумів істотно збільшити поголів’я великої рогатої худоби. Водночас і сам себе відчув трохи вільніше. Особливо – приватник-індивідуаліст, котрий утримує одну-дві корівчини. До речі, таких господарів в Україні налічується 2,5 мільйона. Місячна виручка за здане молоко сягала кількох сотень гривень. Суми – не позаздриш. Та все ж у скромному сімейному бюджеті селянина вони відігравали помітну роль. А інакше й бути не могло: роботи ж іншої немає.
У законопроекті «Про державний бюджет на 2007 рік» уряд запропонував скасувати для сільських виробників нульову ставку ПДВ.
– Таке непопулярне рішення завдасть серйозного удару по селу, – каже секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Василь Сільченко. – Найбільше постраждають виробники молока з індивідуальних господарств. Воно й не дивно, позаяк на переробні підприємства більш як 70 відсотків сировини постачають саме приватні підприємці.
Нині щодоби на вітчизняні переробні підприємства відвантажується 6 мільйонів тонн молока. З них 4,2 мільйона сировини надходить од приватних господарств. По суті, від звичайних сімей, які утримують не більш ніж дві корови. Решту виробляють великі господарства.
– Більше третини сировини спрямовується на виготовлення експортної продукції. Тамтешні ціни регулює ринок. Збільшити або зменшити їх ми не в змозі, – розмірковує керівник одного з переробних заводів молока В’ячеслав Реков. А отже, будь-яке збільшення затрат на виробництво продукції може бути компенсовано за рахунок зменшення закупівельної ціни на сировину.
Із подібною проблемою український селянин зіштовхнувся вже цьогоріч. Щоправда, не через відміну дотацій. Постаралися підступні й непрогнозовані сусіди, котрі закрили свій ринок для імпорту нашої молочної продукції. У результаті отримали надлишок молока й зниження його вартості. Багатьом селянам стало невигідно тримати худобу. Люди взялися гострити ножі. Почалася справжня різанина. На сьогодні 270 тисяч корів пущено на м’ясо. До речі, з тієї кількості 90 відсотків голів утримувалося в так званому індивідуальному секторі.
І це – не межа. А лише початок. Якщо, зрозуміло, у високих міністерських кабінетах не збагнуть, яку потужну бомбу намагаються закласти під українське село.
– Благо наша погода сприяє хорошому настрою, адже худоба поки що випасається на луках. Але варто впасти першому снігу, як селянин учинить другу хвилю різанини. І буде цілком правий, – наголошує пан Реков. – Уряд, скасувавши дотації, змушує переробника зменшити ціни на сировину. Тримати корову селянинові буде нерентабельно. Тож найближчим часом слід очікувати повального скорочення поголів’я великої рогатої худоби. До кінця року воно може досягти двадцятивідсоткової позначки.
– Дуже важко нині на селі, – бідкається представник Менського району, що на Чернігівщині, Анатолій Бець. – Через непомірні ціни на пальне. А тут ще й нульову ставку ПДВ мають намір скасувати. Удар по селянину готується такий, що оговтатися від нього він навряд чи зможе. Це вже сьогодні видно по сусідських дрібних господарствах. Ми, приміром, здаємо по 8 – 10 тонн молока за добу. Тож за рахунок кількості якось, може, ще виборсаємося. А от сусідам, де виробляють 2 – 3 тонни сировини, значно складніше заготовити корми для худоби. Далі існувати вони не зможуть.
Підтримав свого чернігівського колегу й голова Сумської громадської спілки здавачів молока з підсобних господарств Павло Влезько.
– Цьогоріч за один літр молока переробник нам сплачує …60 копійок, – наголосив приватний підприємець. – Така ціна селян аж ніяк не влаштовує. Виробляти сировину невигідно. Відміна ж пільгового режиму оподаткування автоматично ще зменшить вартість молока. За останні місяці в господарствах нашого району вже 15 відсотків корів пустили на м’ясо. А тільки-но випаде сніг… Те, що ми вирощували й плекали протягом 9 – 10 років, доведеться втратити. Це – недолуга політика господарювання.
До речі, у цивілізованих країнах молочна галузь дотується. Як відомо, від таких продуманих дій аж ніяк не потерпають тамтешні селяни. Не страждає й економіка. Отже, як кажуть, велосипед уже давно існує. От тільки б уміло ним скористатися в Україні. Певна річ, з поправкою на національні особливості.