У телескоп за 300 єн
Коли, піднявшись канатною дорогою на гору на острові Міядзіма і побачивши на самій її маківці якісь дивні штукенції на штативах, я звернув здивований погляд на свого гіда, то почув од нього таке: «Мавпи – створіння дуже обережні і розумні. Адміністрація заповідника все робить для зручності й комфорту туристів. За 300 єн ви можете скористатися оцим телескопом і пошукати на схилах добре замасковані мавпячі лігва. Нині це особливо актуально, бо напередодні по всій префектурі Хіросима пройшли зливи і тварини досі переховуються у своїх домівках».
Відповідна монета, звичайно, знайшлася, але результати пошуків виявилися нульовими. Гід пропонував спрямувати трубу то в той, то в той бік, запевняючи, що саме там має бути лігво, але побачити нічого так і не вдалося. Я вже думав, що знаменита японська макака у природних умовах залишиться для мене terra incognita. Але буквально перед посадкою до вагончика канатної дороги ми, нарешті, дістали змогу помилуватися парочкою цих тварин, яких японці не без підстав вважають зоовізиткою своєї країни. Мавпи позалазили на піддашшя приміщення станції, хоча й певну відстань до людей витримували. Хто вас, мовляв, іноземців, знає, що там у вас на думці.
Можливо, читач «Вечірки» пам’ятає мої не дуже улесливі відгуки про кіотських мавп, що базувалися на розповідях Кадзуоші Фудзіта. Могло скластися враження, що до мавп тамтешні власники присадибних ділянок ставляться так, як ми до пацюків або мишей. Гадаю, тоді вустами мого японського друга промовляло серце у значенні «сердитися». Нашкодили, напакостили йому непрохані гості, от Фудзіта і висловився про них відповідно. А взагалі японці занадто шанують свої символи, навіть із позначкою «зоо», тож вибачають їм набіги на городи і садки, розташовані на схилах або біля підніжжя гір.
…Рівно десять років минуло, як шукав я на Міядзімі мавпячі лігва телескопом і слухав пройняті благородним гнівом розповіді Кадзуоші. Кругла дата. Вже й не думав – не гадав повертатися до своїх, на жаль, уже давніх японських нотаток. Аж тут макаки дали нагоду. Як же їм, бешкетникам, за це не подякувати?