Радянське свинство
«Де ж вона взялася ота череда?» – розмірковував кухар прикордонної застави рядовий Микола Павлюченко, підраховуючи свиней, що невідомо яким чином з’явилися на господарському дворі біля кухні. Нарахував аж вісімнадцять голів. Звідки ж вони потрапили на цю «точку», що дивиться чепурними вікнами у бік іранський. «Ну було б це у нас, на Кіровоградщині, – думав Микола, – ще якось зрозумів би, але тут…»
А тут був радянсько-іранський кордон. Яке ставлення іранців до свиней, знає кожен. Азербайджан – теж не Україна, але й слов’ян у цих краях чимало. Мабуть, таки десь у райцентрі, що в двох кілометрах від кордону, збилися «чушки» у зграю і почали «обходити дозором» прикордоння.
«Коли це свинство наше, радянське, – розмовляв сам із собою Микола, – то й зустріти треба «гостей» по-нашому, гостинно й привітно.» Застава була великою – 60 душ за штатним розкладом, харчових відходів, особливо після обіду, багато. Сьогодні було аж шість відер. Він виніс у двір ночви, вилив у них все, що містилося у тих відрах і став збоку спостерігати за свинями. А вони сміливо наблизилися, і за дві хвилини у ночвах не залишилося геть нічого.
Протягом кількох днів Микола привчив стадо приходити на господарський двір за сигналом – він стукав ложкою по сковорідці, і гості з’являлися наче з-під землі.
Втім на заставах тоді існувало правило, згідно з яким кухар двічі на місяць ніс службу з охорони кордону, а його ж самого на цей час підміняв хтось з інших солдатів. І от коли Микола перебував у дозорі, голодне свинство «порушило» державний кордон у бік Ірану.
Через півгодини радянському прикордонному комісару зателефонував його персійський колега і запропонував зустрітися на іранській території.
– Зрозумійте мене правильно, ви ж знаєте, як ми ставимося до свиней, – скаржився іранець. – І відкривати стрілянину на кордоні – теж не вихід із становища. То що робитимемо?
– Навіть не знаю, – чухав за вухом наш підполковник, спостерігаючи, як свинство мирно пасеться в заростях іранської кукурудзи.
Цієї миті з нашого боку почулися удари ложкою у сковорідку. І свині, випереджаючи одне одного, кинулися через зорану контрольну смугу обідати – то Микола Павлюченко повернувся з наряду.
– Вважаю «міжнародний» конфлікт вичерпаним, – сказав, ледь стримуючи сміх, іранець.