«Хто був коханцем твоєї дружини?»
Зрадила. Проміняла на іншого. За мить перед очима промайнуло все життя. Образа й зневага здушили горло. Емоції заступили здоровий глузд. Прагнув помститися, провчити зрадницю. Міру покарання обрав найвищу, без жодного права на оскарження…
Коли ж вироком Дніпровського районного суду за вбивство дружини Олексію присудили дев’ять років позбавлення волі, він, здавалося, сприйняв це як належне. Ніякої апеляції, жодних виправдовувань. Поводився спокійно, ніби аніскілечки не каявся у скоєному. Можливо, якби запитали, як повівся би вдруге у такій ситуації, то відповів: так само. Був переконаний, що на його місці так учинив би кожен чоловік.
Житлом поділився із давнім другом
– Повернувшись із в’язниці, Олексій зрозумів, що залишився на вулиці, розповіла Любов Антонівна. – На постійну роботу не брали. Зараз не кожен молодий може влаштуватись, а що вже казати про 63-річного чоловіка. Жив переважно з того, що виручить за порожні пляшки. Це своєрідний додаток до скромної пенсії. Із моїм колишнім чоловіком, якому після розлучення залишилася однокімнатна квартира в Дарницькому районі, вони товаришували майже 30 років. Якось я дізналася, що тепер там мешкає і Олексій. Микола нібито за певну щомісячну плату виділив йому куток на підлозі біля шафи. Я була дуже здивована цим, адже в нього вже мешкав один квартирант. Виходить, чоловіки тиснулись утрьох на 18 метрах.
На схилі літ Олексій з Миколою пристрастилися до оковитої. Майже щодня на столі стояла пляшка, а то й не одна. Хмеліючи, Олексій залишався спокійним. А от Миколу тягнуло на «подвиги». Звісно, чіплятися не було до кого, окрім хіба що старого приятеля, бо інший квартирант завжди був на роботі. Тож од сп’янілого товариша Олексію діставалося, що називається, по повній програмі. Частенько Микола виганяв співмешканця на вулицю, викидав його речі, лаяв, ображав. Але Олексій мужньо зносив будь-яке приниження, бо ж куди йому було подітися? Зазвичай він мовчав. Іноді, щоправда, намагався заспокоїти агресивного приятеля. Та все марно. Одного разу йому таки увірвався терпець.
– Сталося це після чергової гулянки. За традицією, чоловіки почали сваритися. Олексій кинувся на кухню, вхопив ножа і став погрожувати кривднику, – свідчить колишній квартирант Леонід Б. – Я намагався загасити розбурхане полум’я чварів, хотів будь-що заспокоїти чоловіків, звісно, захищаючи Миколу від розправи. За мить Олексій уже став погрожувати мені, попереджаючи, аби я не втручався. У цей час Микола чимось важким ударив Олексія по голові. Той одразу ж зібрав свої речі й подався геть. У квартирі Олексій не з’являвся тривалий час. Однак згодом Микола знову привів його до себе. Але їхні стосунки анітрохи не змінилися. Знову пиячили, лаялись...
А таємницю таки виказав
Того ранку Олексій купив горілки й кілька пляшок пива. Добре поснідавши, приятелі щось не поділили. І Микола знову почав виштовхувати на вулицю старого товариша. Той мовчки приліг на своє місце – на підлозі біля шафи. Робив вигляд, що спить, аби не сердити Миколу, котрий розійшовся не на жарт. Така байдужість ще більше дратувала Миколу. Він став штовхати Олексія в спину, провокуючи бійку. А потім таки не стерпів: із його вуст злетіло те, що завжди непокоїло обох.
– Невже тебе ніколи не цікавило, хто був коханцем твоєї дружини, – зухвало мовив до Олексія, усвідомлюючи, якого нищівного удару завдає другові.
Чоловік ледь помітно здригнувся, в його очах запалахкотіли вогники. Далі він немов у тумані чув нахабні зізнання тепер уже не приятеля, а підступного ворога. Нарешті зрозумів, чого Микола з такою ненавистю дивився на нього, дошкуляв за кожну дрібницю, принижував, виштовхуючи на вулицю.
Щось пекельне обірвалося в грудях Олексія. Старі рани заятрили з іще більшою силою. Єдина в світі людина, якій довіряв, виявилася найпідступнішою. Усі знущання й приниження над собою терпів лише заради дружби. Такого удару в спину, звісно, не очікував.
За мить у його руці блиснуло лезо ножа. Лише одного удару завдав Миколі його давній приятель, але удар той був смертельним.
– За висновками судово-медичної експертизи смерть Миколи Т. настала від проникаючого колото-різаного поранення грудини. Олексій визнав свою вину. Йому інкриміновано 115 статтю ККУ (умисне вбивство). За рішенням Дарницького районного суду, його позбавлено волі на сім років, – зазначила державний обвинувач прокуратури Дарницького району Юлія Вільчинська.