Знову й знову відкриваючи Шевченка

Портрети, поміж яких і самозображення, Тарас Шевченко малював усе своє творче життя. Перший із його малюнків, що дійшли до нас, – «Портрет батька», як вважають дослідники, написаний з пам’яті та уяви, у 1829-1830 роки. А останній, передсмертний – «Автопортрет 1861». У період між ними, упродовж понад тридцяти років, Шевченко намалював ще більш як 150 портретів, поміж яких майже чверть – автопортрети Шевченка-художника.

Уперше в такому великому обсязі у Національному музеї Тараса Шевченка експонуються його твори, написані олійними фарбами. Поміж великої спадщини Шевченка-художника, де більше як півтисячі робіт, творів живопису порівняно небагато. І причини того зрозумілі: десять років творчого повносилого життя у нього вирвали засланням із забороною писати й малювати. Виставку «Живопис Тараса Шевченка», що діятиме до кінця березня, сформували із портретів, картин, які зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, також – із Харківського художнього музею («Портрет Марії Корсун»), із Національного художнього музею («Автопортрет 1860 року»), із приватної збірки у Львові («Портрет невідомого»), із Російського музею у Санкт-Петербурзі – композиція Шевченка у період навчання в імперській Академії мистецтв «Натурщик у позі Марсія». Експонується і кілька портретів-копій роботи Шевченка.

В експозиції – і портрети, які намалював Шевченко під час двох подорожей Україною. Поміж людей, яких зобразив тоді Кобзар, – здебільшого ті, хто близький його душі, – Варвара і Василь Рєпніни, Ганна Закревська.

У знаних із дитинства картинах-композиціях – «Катерина», «Селянська родина», здається, помічаєш усе нові барви й миттєвості думки Шевченка-художника…

Та що писати… Кияни мають щасливу нагоду побувати на цій багатій виставці, подивитись-відчути дихання цих картин і знову й знову відкривати для себе геніального Тараса Шевченка.