У Ярослава Мудрого «родичів» побільшає
Запам’яталася фраза генерального директора Національної опери України імені Т.Шевченка Петра Чуприни: «Наш театр належить до клубу визнаних у світі театрів». Це справді так.
На першій сцені нашої країни з успіхом іде найскладніший репертуар світової оперної та балетної класики. Згадаймо і блискучу перемогу танцівників театру на X Міжнародному Московському конкурсі артистів балету (2005 р.), які здобули всі найвищі нагороди – гран-прі, три золоті медалі, дві срібні, бронзову й диплом. Із колективом Київської опери охоче співпрацюють відомі зарубіжні митці, як приміром, італієць Маріо Корраді – режисер-постановник опер «Джоконда» А.Понкіеллі, «Фауст» Ш.Гуно. Оперна трупа, котра, як і балет, – бажаний гість на престижних сценах світу, має запрошення на тривалі гастролі до Японії: із 20 вересня до 28 листопада. Покаже 32 вистави «Аїди» Дж. Верді та 21 – «Турандот» Дж. Пуччині. Бо ж які золоті голоси має театр – Марія Стеф’юк, Людмила Юрченко, Лідія Забіляста, Ольга Нагорна, Микола Шопша, Олександр Гурець, Тарас Штонда… Але якщо говорити про художні ідеї, високу місію вітчизняного мистецтва, то й Національна опера – зірковий і самодостатній театр – не без гострих проблем.
Наша розмова з генеральним директором театру народним артистом України Петром Чуприною на тему, що диктує час: мова театру, національний репертуар.
– Питома вага національної тематики в загальному репертуарі, – це гостра проблема для театру впродовж багатьох років, – почав розповідати Петро Якович. – І в радянські часи, і тепер, уже в незалежній державі. Один із основних напрямів нашої роботи – пошук і розкриття полотен національної композиторської школи. За останні роки, хоч і повільно, все ж картина змінюється на краще. Десятки років були й залишаються твори із скарбниці національного репертуару – опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Традиційно йдуть твори російських композиторів, які писали на українську тематику, зокрема, опера «Князь Ігор» Олександра Бородіна, «Мазепа» Петра Чайковського. Торік відбулася прем’єра опери-ораторії Івана Карабиця «Київські фрески».
– Будь ласка, докладніше про цей твір.
– Цей твір – згусток енергетики української пісні, нашого народу. Опера насичена великою кількістю інформації, емоцій, адже це – синтез видатної поезії та музики. Сценарій Бориса Олійника об’єднав вірші Тараса Шевченка, Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Драча, тексти літописних пам’яток. Іван Карабиць охопив візію народного життя у великому часовому просторі. У виставі, яку слухачі сприйняли й полюбили, – добірний букет солістів – народні артисти Микола Шопша, Олександр Дяченко, заслужені артисти Ігор Борко, Тарас Штонда.
У січні 2006-го відбулася прем’єра опери Мирослава Скорика «Мойсей» за однойменною поемою Івана Франка, присвячена 150-річчю великого поета. Нам пощастило, що з’явився твір М.Скорика, який за художнім рівнем відповідає і високим естетичним запитам глядача, і тим потужним творчим ресурсам, що має Національна опера.
– Але ж у театрі більшість вистав зарубіжних композиторів, і йдуть вони мовою оригіналу…
– Так, у репертуарі сповна представлено світову класику – опери Дж.Россіні, Дж. Верді, Дж.Пуччині, Ж.Бізе, Ш.Гуно, П.Чайковського, С.Прокоф’єва. Вони виконуються мовою оригіналу.
– Відомі й знані у світі солісти – і Микола Шопша, і Роман Майборода – не раз зауважували, що зарубіжну класику раніше співали українською і в тому – свій позитив: і артисти краще усвідомлюють, що виконують, і слухачі – також.
– Уже четвертий сезон, як ми запровадили табло, де синхронно відбувається переклад тексту українською мовою. У світі вже не дискутують, якою мовою мають іти опери, – мовою оригіналу. Адже автор, викладаючи свою думку, спирається, звичайно, на музичний матеріал, драматургію і водночас враховує фонетику, стилістику мови. І хай би яким вишуканим був переклад, усе одно втрачається авторський задум. Ми проводили опитування серед глядачів і жодного разу не було нарікань, що табло заважає чи опера недостатньо зрозуміла. Вважаю, що не варто порушувати світову практику.
– У театрі, який носить ім’я Тараса Шевченка, нема опери на тематику його творів…
– Йде лише балет «Лілея» К.Данькевича. Ще з національної тематики – балет «Лісова пісня» за мотивами однойменної поеми Лесі Українки, музика Михайла Скорульського. Слухачі пам’ятають оперу «Наймичка» Михайла Вериківського за однойменною поемою Тараса Шевченка. Востаннє вона йшла в театрі 2 лютого 1997 року. Але та постановка була не зовсім вдалою, тому оперу зняли з репертуару.
Нині триває робота над постановкою опери Віталія Кирейка «Бояриня». Першоосновою стала однойменна п’єса Лесі Українки. Працюємо з композитором, щоб у вересні 2006-го в концертному варіанті показати «Бояриню». Подаємо свої пропозиції, своє бачення і в частині драматургії, і в плані добору виконавців. Спасибі композитору, який враховує наші побажання. Опера формується так, щоб і за змістом, і за формою відповідала сучасним вимогам.
Після концертного показу переходитимемо до постановки повноцінної, повнометражної опери «Бояриня». Говорячи про національний репертуар, маю зазначити, що інтерес слухачів до творів вітчизняної класики зростає. На наступний рік планується постановка опери Георгія Майбороди «Ярослав Мудрий». Це – велике полотно. Старше покоління киян, напевно, пам’ятає її прем’єру 1975 року. А нова передбачається на січень 2007 року.
– Які опери могли б іще поновити? Скажімо, «Сорочинський ярмарок» Іллі Віленського.
– «Сорочинський ярмарок» ми не списували з репертуару, просто не йшов цього сезону.
– Варто б частіше показувати «Тараса Бульбу»...
– Настав час, коли опери національної тематики потребують нових виконавців. І ми поступово омолоджуємо склад солістів. Ось і цього сезону в новій редакції, з молодими солістами представили «Наталку Полтавку». Режисер-постановник – Дмитро Гнатюк, диригент-постановник – Кирило Карабиць. Оновлюємо і склад виконавців головних партій у «Тарасі Бульбі». У ролі Тараса – один із найкращих басів світу Микола Шопша. Але підростає і молодь, приміром, Сергій Магера.
– Є цікаві твори у композиторів Кирейка, Станковича, які не йдуть у Національній опері…
– На наступний сезон готуємося до співпраці з Євгеном Станковичем. Поновимо балет «Вікінги». І «Цвіт папороті» згодом будемо ставити.
Але на ці два сезони – нинішній і наступний – маємо амбітні завдання: опери «Мойсей», «Бояриня», «Ярослав Мудрий». Це помітний внесок у розвиток національного репертуару.