Олександрівські метаморфози
Вранці 14 грудня 1825 року новоспечений імператор МиколаI вбіг до Зимового палацу, схопив на руки сина Олександра і поніс його на площу: «Мужайся, сину, відтепер ти – цесаревич!»
Дитину ця новина приголомшила. Сашко, так в ту пору називали майбутнього царя Олександра ІІ Визволителя, заридав: «Не хочу бути спадкоємцем!» «Тихо!» – батько-цар струснув хлопчика, загорнув його в мундир і передав на руки своїм вірним канонірам: «Солдати, передаю вам у руки наше майбутнє. Не підведіть!..»
А через тридцять років розбитий літами і поразкою в Кримській кампанії, імператор Микола І викликав до себе цесаревича і сказав: «Залишаю тобі державу такою, яку я одержав з рук моїх батька і брата. Царюй, як зможеш...» І на цю звістку Олександр II відреагував як дитина. Тут, мабуть, варто сказати, що плакав цар дуже часто – з нагоди і без приводу. Фрейліни позаочі, звичайно, називали його плаксієм. Дивувалися його сентиментальності і казали, що ридати з його комплекцією – кумедно і соромно. Тим більше з такою відповідальністю за державу. А тягар відповідальності в Олександра був таки вагомий. Він прагнув ліквідувати кріпосне право, реорганізувати армію, суди, школи, банки, зміцнити національну валюту й помститися за Севастопольську поразку...
Першим указом від 19 лютого 1861 року цар прагнув запобігти селянській революції і ліквідував кріпацтво. Але зберегти овець і наситити вовків не вдалося. Половинчастість реформи та її девізу: «Краще дати їм волю зверху, не чекаючи, поки вони візьмуть її знизу» викликали велике збурення. І не лише серед селян. Народовольці оголосили на царя справжнє полювання. Зі стріляниною, метанням бомб і підкопами. Урешті-решт – 1 березня 1881 року Гриневицький довершив задуману справу і... Разом з бомбою, яка розтрощила карету і позбавила імператора життя, він перекрив дорогу реформам. До того часу хоч щось робилося. Зі стогоном серця, зі сльозами на очах, Олександр ІІ Визволитель укази все ж підписував (серед них і горезвісний Валуєвський). Але у березні 1881 року почалася не весняна відлига (до речі, саме цього дня цар зважився підписати проект Конституції), а настали олександрівські (за іменем ОлександраIII Миротворця) заморозки. З «непущанием» і повними заборонами на все.