Поцілив у вічність
Той, хто презентував мені свого часу ці два бронзові вироби, сказав, що цінності особливої вони не мають – на місці розкопок їх було знайдено сотні, якщо не тисячі… Більшість злиплася у суцільну масу, і окремі екземпляри – наконечники скіфських стріл – доводилося буквально виколупувати. Ось два таких більш-менш ціленьких – один бойовий і один мисливський – мій однокурсник, учасник археологічної експедиції на півдні України 1971 року й подарував мені на пам’ять…
Чи й варто було б про все це згадувати й витягувати на світ Божий хоч і давні, та не раритетні зразки зброї? Варто. І найбільша їх цінність не археологічна, а, так би мовити, новоісторична. Річ у тім, що обидва наконечники було вийнято з Товстої Могили. Вони лежали поряд із знаменитою на весь світ золотою пектораллю. Може, й сам Борис Мозолевський, видатний український археолог і поет, машинально зупиняв тоді на них погляд, брав до рук…
Гай-гай, якби ж то можна було насадити їх на палички і пустити з лука у товщу літ, у невблаганний час, який так рано забрав від нас цю чудову, життєрадісну людину, українського патріота, до речі, не від слова «патрати», а справжнього.
Так, у червні 1971 року 35-літній Борис Мозолевський викопав пектораль і навічно уславив своє ім’я в науці. Пектораль возили і возитимуть світом, як возять ті самі скарби Тутанхамона чи інші знахідки такого рівня. Час від часу, щоправда, запускають із загашників КДБ чутки, що, мовляв, у Києві зберігається лише голографічна копія – оригінал давно в Ермітажі. Не вірю! Предмети на кшталт пекторалі з Товстої Могили мають ще й самодостатність і самозахист. Їх неможливо за здорово живеш викрасти у нації, якій вони належать. Хіба що за часів брежнєвщини вважалося, що ми не нація?
Зате Українець Борис Мозолевський так не вважав. І любов до рідної землі, до правічного скіфського степу висловив у самобутній, сповненій ліризму поезії. Висока національна свідомість не заважала, утім, ученому, якому нині виповнилося б лише 70, бути об’єктивним і виваженим. Не раз цитував і цитуватиму висловлювання Бориса Миколайовича з приводу спекуляцій щодо запаморочливої прадавності нашої мови, культури, цивілізації. Чи багато спортивних трофеїв найвищого ґатунку вибороли б для України Блохін та інші, якби замість вколочувати м’яча у ворота суперників підкидали його якомога вище?
…Для іноземних туристів, гостей України, виходять у світ яскраві, зроблені на чудовій поліграфічній базі проспекти «Welcome to Ukraine». Потрапив саме на очі один такий випуск за 2004 рік. І що ви думали б зображено на його обкладинці? Ану відгадайте із трьох разів. Але чи кожен, хто дивиться на золоті фігурки бородатих степовиків, коней, корів, овець, левів і міфічних грифонів, згадує і про того, хто 35 років тому подарував світові і Україні це диво?