Хортиці допоможе Австралія. А ми?
Про стан та збереження святинь ішлося на засіданні правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара.
Охоронці спадщини підсумували роботу за минулий рік і окреслили плани на 2006-й. Каса зміліла. Запам’яталася цифра, яку навів у звіті голова правління Фонду академік Петро Тронько: 129 тисяч 600 гривень. Така сума торік надійшла до Фонду від громадських організацій, ділових кіл, окремих громадян. Ще кілька років тому мали круглу суму – 500 тисяч гривень. А згідно з Програмою відтворення видатних пам’яток історико-культурної спадщини України, затвердженої постановою Кабміну від 23 квітня 1999 року, передбачається відновити п’ятдесят святинь. Фонд продовжує збирати кошти на це і сам заробляє.
Співпрацюють із Державною митною службою та Держслужбою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Вони передають Фондові вилучені на кордоні речі, які не мають особливої історичної чи культурної цінності, але являють, приміром, інтерес етнографічний, ужитковий. Тож їх і передають як благодійний дар, а Фонд організовує аукціони. Від продажу таких цінностей та речей, які дарують і окремі громадяни, торік до Фонду надійшло 1500 гривень. Звичайно ж, це небагато.
Особливе занепокоєння викликає стан Національного заповідника «Хортиця», де триває господарська діяльність, діють ресторани, бази відпочинку. Турбує будівництво мостових переходів через острів Хортицю. Нещодавно голова правління Фонду Петро Тронько звернувся по фінансову допомогу до української діаспори в Австралії: землякові з-за океану Орлику Дударцю передали відеокасету із записом телемарафону «Наперекір вікам», яку провів Фонд в Україні. На касеті – і запис звернення пана Тронька до австралійських українців, аби підтримали відродження Хортиці. По-дібні проблеми – і зі збереженням державного історико-культурного заповідника «Тустань» у Львівській області – Фонд фінансує відтворення цієї пам’ятки історії, архітектури та природи. Опікуються і літературно-меморіальним музеєм-садибою Олеся Гончара в селі Суха Полтавської області.
Фонд звернувся до Президента України, аби найвище керівництво держави посприяло щорічній акції: «Відтворимо святині України!»
– Треба про спадщину дбати не тільки з центру, а й на місцях, – каже академік Тронько. – Слід поновити на місцях ліквідовані управління з охорони культурної спадщини.
Фонд звернувся з листом і до ділових кіл України, і до земляцтв у м.Києві, адже їм, певно, не байдуже, в якому стані святині на «малій батьківщині» – в рідному селі чи місті. Після відбудови в Києві Михайлівського Золотоверхого, Успенського соборів, треба цю добру справу відбудови поширити до найвіддаленіших куточків України.
Фонд заохочує благодійників. Подякою відзначили Старокиївський банк, «Приватбанк», банк «Аркада», «Укрсоцбанк». До речі, пан Тронько слова подяки адресував і газеті «Вечірній Київ», яка своїми публікаціями «стукає у двері» ділових людей і в серця читачів, аби спільно відроджувати святині. І не тільки матеріальні, а й духовні. Добра новина для тих, хто шанує народні традиції, захоплюється вишиванням: Фонд відгукнувся на прохання викладачів Косівського державного інституту ужиткового та декоративного мистецтва Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк. Підтримав видання їхньої книжки «Українське народне вишивання», яку, до речі, Міністерство освіти й науки України ухвалило як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.
Фонд виділив на видання книжки 15 тисяч гривень. Бо ж така книга необхідна. Вишивання майже втратило традицію навчання в родинному колі. А вишивка ж – це явище культури нашого народу, що допомагає ідентифікувати українців серед європейської спільноти. У книжці – сторінки історії і теорії та практики вишивання. Вийде вона українською та англійською мовами.
У найближчих планах Фонду, який цього року відзначатиме своє 10-річчя, – разом із Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником підготувати й підключити до Інтернету веб-сайт Фонду про видатні пам’ятки України та стан їх відтворення. Також – звернутися до Верховної Ради з пропозицією – прискорити розгляд поданого законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності».